КИРНАСІ́ВКА — селище міського типу Тульчинського ра­йону Він­ницької області. Селищній раді під­порядковане селище Маркове. Знаходиться на р. Тиманівка (колишня назва — Козериха), за 12 км від райцентру та за 95 км від обласного центру. Площа 6,45 км2. Населе­н­ня 5528 осіб (2001, складає 93,5 % до 1989), пере­важно українці. Залізнична станція. За однією з версій, назва селища походить від імені першого поселенця Кирнасова, за іншою — повʼязана з дикими свиньми-кирносами, які водилися у давнину в навколишніх лісах. В актах початку 17 ст. згадується, що К. свого часу була містечком і мала іншу назву — Краснопі­л­ля. Мешканці К. брали участь у Визвольній війні під проводом Б. Хмельницького. За Андрусівським пере­мирʼям 1667 залишилася під владою Польщі. 1672–99 — під контролем Османської імперії. Після 2-го поділу Польщі 1793 ві­ді­йшла до Російської імперії. У 18–19 ст. К. належала родині Сабанських. 1791 тут було 285 дворів, у яких мешкало 1360 осіб; на­прикінці 19 ст. населе­н­ня складало 3934 особи. З К. повʼязані життя та діяльність декабриста П. Пестеля. У селі 1821–22 збиралися члени Пів­ден­ного товариства. 1863 від­крито церковно-парафіяльну школу. 1897–98 збудовано цукровий завод (працював до кінця 1990-х років), 1900 прокладено залізницю. На початку 20 ст. село було під­порядковане Клебанській волості Брацлавського повіту. Під час воєн­них дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Жителі за­знали сталінських ре­пресій, потерпали від голодомору 1932–33 (кількість встановлених жертв — 896 осіб). Від липня 1941 до березня 1944 — під німецько-фашистською окупацією. На фронтах 2-ї світової війни загинуло 298 кирнасівчан. 1965 у К. засновано завод залізобетон­них виробів (1989 на ньому виготовлено 75 тис. м3 збірного залізобетону, 30 тис. м3 бетону; у 1990-х роках закрито). Від 1971 — смт. 1970 у К. мешкало близько 6,1 тис., 1979 — 6 тис. осіб. Нині у смт працює птахокомбінат. У К. — 2 загальноосвітні школи, 2 дитсадки; 2 Будинки культури, бібліотека, музична школа; лікарня; від­діле­н­ня ощадного банку. Памʼятка архітектури — деревʼяна церква Успі­н­ня (1868–70). Діє релігійна громада УПЦ МП. Встановлено памʼятник Т. Шевченку, погру­д­дя П. Пестеля, меморіальний комплекс воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни, памʼятний знак жертвам голодомору 1932–33. Серед видатних уродженців — лікар-хірург, ортопед-травматолог В. Фіщенко та лікар-хірург С. Хіміч; Герой Радянського Союзу Г. Гнатенко.