Кирнасівка

КИРНАСІ́ВКА – селище міського типу Тульчинського району Вінницької області. Селищ. раді підпорядк. с-ще Маркове. Знаходиться на р. Тиманівка (колишня назва — Козериха), за 12 км від райцентру та за 95 км від обл. центру. Пл. 6,45 км². Насел. 5528 осіб (2001, складає 93,5 % до 1989), переважно українці. Залізнична станція. За однією з версій, назва с-ща походить від імені першого поселенця Кирнасова, за ін. — пов’язана з дикими свиньми-кирносами, які водилися у давнину в навколиш. лісах. В актах поч. 17 ст. згадується, що К. свого часу була містечком і мала ін. назву — Краснопілля. Мешканці К. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. За Андрусів. перемир’ям 1667 залишилася під владою Польщі. 1672–99 — під контролем Осман. імперії. Після 2-го поділу Польщі 1793 відійшла до Рос. імперії. У 18–19 ст. К. належала родині Сабанських. 1791 тут було 285 дворів, у яких мешкало 1360 осіб; наприкінці 19 ст. насел. складало 3934 особи. З К. пов’язані життя та діяльність декабриста П. Пестеля. У селі 1821–22 збиралися члени Пд. товариства. 1863 відкрито церк.-парафіял. школу. 1897–98 збудовано цукр. завод (працював до кін. 1990-х рр.), 1900 прокладено залізницю. На поч. 20 ст. село було підпорядк. Клебан. волості Брацлав. пов. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Жит. зазнали сталін. репресій, потерпали від голодомору 1932–33 (кількість встановлених жертв — 896 осіб). Від липня 1941 до березня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. На фронтах 2-ї світової війни загинуло 298 кирнасівчан. 1965 у К. засн. завод залізобетон. виробів (1989 на ньому виготовлено 75 тис. м³ збір. залізобетону, 30 тис. м³ бетону; у 1990-х рр. закрито). Від 1971 — смт. 1970 у К. мешкало бл. 6,1 тис., 1979 — 6 тис. осіб. Нині у смт працює птахокомбінат. У К. — 2 заг.-осв. школи, 2 дитсадки; 2 Будинки культури, б-ка, муз. школа; лікарня; відділ. ощад. банку. Пам’ятка архітектури — дерев’яна церква Успіння (1868–70). Діє реліг. громада УПЦ МП. Встановлено пам’ятник Т. Шевченку, погруддя П. Пестеля, мемор. комплекс воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни, пам’ятний знак жертвам голодомору 1932–33. Серед видат. уродженців — лікар-хірург, ортопед-травматолог В. Фіщенко та лікар-хірург С. Хіміч; Герой Радянського Союзу Г. Гнатенко.

П. В. Любенко