МАНЖЕ́ЛЛІ — родина циркових артистів; наїзники і дресирувальники коней. Павло Панасович (справж. — Шевченко; 1872, Полтав. губ. — 15. 01. 1948, Ленін­град, нині С.-Пе­­тербург). Заслужений артист РРФСР (1939). Від 1884 працював у цирку Ж. Труц­ці, що гастролював у Полтаві. Ви­ступав у кін­них, повітряно-гімнастич., еквілібрист. номерах, брав участь у пантомімах. В ін. цирках також готував тварин для номерів, його досвід викори­стано і в практиці дресирувальника В. Дурова (див. Дурови). Його дружина Анастасія Михайлівна (? — ?) ви­ступала з 9-ти р. у цирку В. Сура як танцівниця, наїзниця (виконувала на коні складні стрибки через пере­шкоди). Їхній син Борис Па­влович (30. 07. 1917, Київ — 28. 10. 1989, м. Ко­строма, РФ). Заслужений артист РРФСР (1966). Ви­ступав від 1925 із номером «Вольтиж на коні» у Київ. цирку. У 1930-х рр. із братами Олексієм Па­вловичем (1920 — ?) та Володимиром Па­вловичем (1924 — ?) створив класич. жокей. номер із трюком (потрійна плечова колона) на крупі коня (показували номер до 1948). Само­стійно ви­ступив 1938 у Сталін­граді (нині Волго­град, РФ). 1943 йому пере­дали коней М. Анисимова. Спів­працював із реж. Г. Венеціановим (1947–53). Першою знач. роботою М. став номер «Російська карусель» (1947, Ленінгр. цирк), у якому було задіяно 36 коней, 4 поні та балет цирку. Дресирува­н­ня М. характеризувалося мʼякою манерою поводже­н­ня з кіньми, завдяки чому створювалося враже­н­ня, що тварини працюють само­стійно. Успішно працював у сольному дресируван­ні (від­родив номери «Кінь у ресторані», «Кінь у ліжку», «Пошта», «Па-де-де», «Кадриль»). Прагнув модернізувати класичні зразки кін­ного цирку, зокрема у композиціях «Мексиканський карнавал», «Східна фантазія» (обидві — 1956) обʼєд­­ну­­вав фігурну їзду на конях, вольтиж, кінну акробатику, вищу школу верхової їзди та балет. Гол. номер — кінно-балетна пантоміма «Бахчисарайська легенда» (1963, Мінськ). Знявся у х/ф «Борець і клоун» (1957, «Мосфільм», реж. К. Юдін, Б. Барнет). Автор ст. «Рас­­сказы о моих питомцах» // «Советский цирк», 1958, № 6. Із ним ви­ступали дружина Антоніна Іванівна (дівоче — Єрмолаєва; 13. 03. 1911, м. Воронеж, Росія — 26. 11. 1990, Київ) як наїзниця і з групою дресиров. коней, а також їхній син Валерій Борисович (02. 07. 1944, м. Ульяновськ, РФ — 08. 03. 1991, м. Нижній Тагіл Свердлов. обл., РФ) — вольтижер, жокей, наїзник вищої школи верхової їзди, дресирувальник коней; виконав роль Вацлава у пантомімі «Бахчисарайська легенда». Серед учнів – Єрмолаєв і Котова, Л. Лукʼянова, В. Рос­сіні, Г. Утєхін.