Манжеллі

МАНЖЕ́ЛЛІ  — родина циркових артистів; наїзники і дресирувальники коней. Павло Панасович (справж. — Шевченко; 1872, Полтав. губ. — 15. 01. 1948, Ленінград, нині С.-Пе­­тербург). Заслужений артист РРФСР (1939). Від 1884 працював у цирку Ж. Труцці, що гастролював у Полтаві. Виступав у кінних, повітряно-гімнастич., еквілібрист. номерах, брав участь у пантомімах. В ін. цирках також готував тварин для номерів, його досвід використано і в практиці дресирувальника В. Дурова (див. Дурови). Його дружина Анастасія Михайлівна (? — ?) виступала з 9-ти р. у цирку В. Сура як танцівниця, наїзниця (виконувала на коні складні стрибки через перешкоди). Їхній син Борис Павлович (30. 07. 1917, Київ — 28. 10. 1989, м. Кострома, РФ). Заслужений артист РРФСР (1966). Виступав від 1925 із номером «Вольтиж на коні» у Київ. цирку. У 1930-х рр. із братами Олексієм Павловичем (1920 — ?) та Володимиром Павловичем (1924 — ?) створив класич. жокей. номер із трюком (потрійна плечова колона) на крупі коня (показували номер до 1948). Самостійно виступив 1938 у Сталінграді (нині Волгоград, РФ). 1943 йому передали коней М. Анисимова. Співпрацював із реж. Г. Венеціановим (1947–53). Першою знач. роботою М. став номер «Російська карусель» (1947, Ленінгр. цирк), у якому було задіяно 36 коней, 4 поні та балет цирку. Дресирування М. характеризувалося м’якою манерою поводження з кіньми, завдяки чому створювалося враження, що тварини працюють самостійно. Успішно працював у сольному дресируванні (відродив номери «Кінь у ресторані», «Кінь у ліжку», «Пошта», «Па-де-де», «Кадриль»). Прагнув модернізувати класичні зразки кінного цирку, зокрема у композиціях «Мексиканський карнавал», «Східна фантазія» (обидві — 1956) об’єд­­ну­­вав фігурну їзду на конях, вольтиж, кінну акробатику, вищу школу верхової їзди та балет. Гол. номер — кінно-балетна пантоміма «Бахчисарайська легенда» (1963, Мінськ). Знявся у х/ф «Борець і клоун» (1957, «Мосфільм», реж. К. Юдін, Б. Барнет). Автор ст. «Рас­­сказы о моих питомцах» // «Советский цирк», 1958, № 6. Із ним виступали дружина Антоніна Іванівна (дівоче — Єрмолаєва; 13. 03. 1911, м. Воронеж, Росія — 26. 11. 1990, Київ) як наїзниця і з групою дресиров. коней, а також їхній син Валерій Борисович (02. 07. 1944, м. Ульяновськ, РФ — 08. 03. 1991, м. Нижній Тагіл Свердлов. обл., РФ) — вольтижер, жокей, наїзник вищої школи верхової їзди, дресирувальник коней; виконав роль Вацлава у пантомімі «Бахчисарайська легенда». Серед учнів — Єрмолаєв і Котова, Л. Лук’янова, В. Россіні, Г. Утєхін.

Рекомендована література

1. Матвеев Н. Борис Манжелли. Москва, 1983.
   Google Scholar Internet

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю