Меандр
МЕА́НДР (від давньої назви надзвичайно звивистої річки у Малій Азії) — коліноподібний вигин річища рівнинної річки, радіус кривизни якого визначається водністю та швидкістю течії водного потоку. Вони виникають унаслідок бокової ерозії. В утворенні М. беруть участь ті струмини циркуляц. течії, які не збігаються з напрямом осн. руслового потоку. Поверхн. струмини спрямовані до ввігнутого берега, поступово збільшуючи його розмив, а донні, насичені наносами, — до випуклого, де внаслідок зменшення швидкості течії відбувається відкладання продуктів розмиву. Ввігнутий берег М. переважно крутий, а випуклий — пологий. Поступово М. перетворюється на петлеподібну звивину, яку річка може прорвати в найзвуженішій частині (шийці), прокладаючи новий, коротший шлях. У залишеному потоком річищі утворюється стариця. Розрізняють М. врізані (вимушені) та вільні. Врізані М. заглиблені у первинну поверхню й обмежені вигинами корін. берегів долини. Вільні М. слабо заглиблені в поверхню заплави, оточені невисокими берегами і можуть легко зміщуватися в межах днища долини. За формою М. поділяють на сегментні, синусоїдальні, сундучні, омегоподібні, завалені та складні. В Україні М. є на багатьох річках рівнин. частини, зокрема в заплавах Дніпра та його приток, Десни, Дністра, Сіверського Дінця, Кальміусу.