МЕА́НДР (від давньої назви над­звичайно звивистої річки у Малій Азії) — коліноподібний вигин річища рівнин­ної річки, радіус кривизни якого ви­значається водністю та швидкістю течії водного потоку. Вони виникають унаслідок бокової ерозії. В утворен­ні М. беруть участь ті струмини циркуляц. течії, які не збігаються з напрямом осн. руслового потоку. Поверхн. струмини спрямовані до ввігнутого берега, по­ступово збільшуючи його роз­мив, а дон­­ні, насичені наносами, — до випуклого, де внаслідок зменше­н­ня швидкості течії від­бувається від­кла­да­н­ня продуктів роз­миву. Вві­гнутий берег М. пере­важно крутий, а випуклий — пологий. По­ступово М. пере­творюється на петлеподібну звивину, яку річка може про­рвати в найзвуженішій частині (шийці), прокладаючи новий, коротший шлях. У залишеному потоком річищі утворюється стариця. Роз­різняють М. врізані (вимушені) та вільні. Врізані М. за­глиблені у первин­ну поверх­ню й обмежені вигинами корін. берегів долини. Вільні М. слабо за­глиблені в поверх­ню заплави, оточені невисокими берегами і можуть легко зміщуватися в межах днища долини. За формою М. поділяють на сегментні, синусоїдальні, сундучні, омегоподібні, завалені та складні. В Україні М. є на багатьох річках рівнин. частини, зокрема в заплавах Дні­пра та його приток, Десни, Дністра, Сіверського Дінця, Кальміусу.