Кисельов Григорій Леонідович

КИСЕЛЬО́В Григорій Леонідович (06(19). 04. 1901, м. Овруч, нині Житомир. обл. — 10. 04. 1952, Київ) — музикознавець. Канд. мистецтвознавства (1947), доцент (1939). Навч. у Черніг. гімназії, муз. училищі (кл. Е. Плятер, Е. Богословського), Київ. консерваторії (1921–23; кл. фортепіано С. Короткевича; слухав лекції з теорії ладового ритму Б. Яворського), закін. Київ. муз.-драм. інститут (наук.-теор. відділ., 1927), аспірантуру при Моск. консерваторії (1935). Викладав у 5-й профес. муз. школі ім. М. Леонтовича (1920-і рр.), Вищому муз.-драм. інституті (1930–32; обидва — Київ), Муз. училищі ім. Гнесіних (Москва, 1932–35), Свердлов. (нині Єкатеринбург, 1935–39; також декан істор.-теор. ф-ту), Київ. (1939–40) консерваторіях, Центр. муз.-пед. інституті (Москва, 1940–41); був заст. дир. з наукової роботи Будинку-музею П. Чайковського у м. Клин (Моск. обл., 1941). Від 1945 мешкав у Києві, де працював ст. н. с. ІМФЕ АН УРСР, в. о. професор кафедри історії музики Консерваторії. Вивчав проблеми історії укр., рос. та зх.-європ. музики, зокрема творчість М. Глінки, М. Балакірева, С. Гулака-Артемовського, Л. Ревуцького, Л. ван Бетговена, а також зв’язки творчості Лесі Українки й музики. Автор підручників з муз. грамоти, в яких намагався подолати схематичність, притаманну дидакт. матеріалам кін. 19–20 ст., стверджував розуміння музики як вираз. мовлення, запропонував низку творчих завдань; а також статей у періодиці та довідк. виданнях. Проводив муз.-просвітн. роботу.

Завантажити статтю