КРИВОРІ́ЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУ́ДНИЙ БАСЕ́ЙН (Кривбас) — головний гірничови­добувний центр України, один з найбільших докембрійських залізорудних ра­йонів світу. Знахо­диться головним чином у Дні­пропетровській, частково — у Кірово­градській областях, за 80–100 км на Захід від Дні­пра, в системі річки Інгулець та її лівих приток Саксагань, Жовта і Зелена.

Продовже­н­ням Криворізького залізорудного басейну є Кременчуцький залізорудний район. Площа 300 км2. Смуга залізистих порід ширша від 2 до 7 (по­близу міста Кривий Ріг Дні­пропетровської області) км про­стягається з Пів­дня на Пів­ніч більш ніж на 100 км. У структурному від­ношен­ні Криворізький залізорудний басейн повʼя­за­ний з центр­аль­ною частиною Українського щита і є основною складовою Криворіз­ько-Кременчуць­кої металогенічної зони, для якої характерний роз­виток джес­піліт­ових, кременисто-сланц­евих, креме­нисто-карбонатно-пісковик­ових, метаконгломерат-пісковик­ових, метаандезит-базальт­ових формацій. Домі­нуюче залізорудне утворе­н­ня — дже­спіліт­ова формація. Вона збереглася у басейні практично у своєму первіс­ному ви­гляді, тому її прийнято за еталон усіх світ­ових ана­логів. На теренах СНД має єди­ну назву «дже­спіліт­ова формація кри­ворізького типу» (ДФКТ), в англомов­ній літературі — «Banded Iron Formation».

Винятковість ДФКТ ви­значають: короткочасне її утворе­н­ня в зем­ній корі в інтервалі ізотоп­них дат 2,4–2,2 млрд років; неперевершене утрима­н­ня в ній запасів заліз­них руд (близько 90 % від сумар­них їхніх за­пасів у земній корі); най­простіший хім­ічний і мінерал­ьний склад її руд (майже на 90 % складаються лише з 3-х хім. елементів — заліза, кремнію та кисню; самі ж дже­спіліти пред­ставлені лише 2-ма типами мінералів — оксидами заліза та кварцом). Новітні термодинам­ічні рекон­струкції показали, що ДФКТ — осад­овий продукт хім. пере­творень глобал­ьної сис­теми «гідро­сфера–атмо­сфера–страти­сфера», що від­бувалися під час її без­посеред­нього пере­ходу від початк­ового від­новленого стану до окисненого, тобто на проявленому одноактно в історії Землі редокс-барʼєрі. Отже, ДФКТ є геол­огічним репером геохім­ічної еволюції, що ви­значив собою головний пере­лом­ний етап в історії хім. еволюції водяної, газової та твердої зовн. оболонок Землі. Унаслідок термодинаміч­них рекон­струкцій встановлено, що до рубежу 2,4 млрд років тому на поверх­ні Зем­лі панували від­новні умови та всі геохім. процеси контролювали­ся від­п­овід­ними формами полівалент­них еле­ментів, пере­важно сульфід­ною сіркою, аміач­ним азотом і карбоніл­ьним вуглецем. Лише після моменту заверше­н­ня процесів утворе­н­ня ДФКТ Земля вперше вступила в кисневу еру свого роз­витку, коли всі глобал. геохім. процеси контролював виключно вільний кисень. Від­тоді змінився й сам характер усіх екзоген­них геохім. процесів, зокрема утворен­ня сіроколір­них кір вивітрюва­н­ня змінилося утворе­н­ням червоноколірних. Учені навіть припус­кають, що первин­на земна біо­сфера утворилася на рубежі 2,2 млрд років тому внаслідок ініці­йованого спіл­ьним впливом перво­прояву на поверх­ні Землі вільно­го кисню та потуж­ного викиду з надр величез­них мас телурич­ної енергії пере­творе­н­ня добіо­тич­них, білково-молекуляр­них форм матерії на її біо­т­ичні, білково-нуклеїн­ові форми. ДФКТ є головною точкою від­ліку в будь-яких рекон­струкціях історії Зем­лі.

Серед багатьох руд Кривбасу генетич. типами є метаморфічні руди, які збагачені в зоні гіпергенезу. До них належать близько 85 % багатих руд басейну. Залізоруд­ні утворе­н­ня входять до новокриворіз­ької, скелюват­ської, саксаган­ської, гданців­ської і глеюват­ської світ криворіз­ької серії протерозою. Залізні руди головним чином приурочені до саксаган. світи, яка складається з 7-ми горизонтів залізистих квар­цитів і кварцито-сланців загальної потужністю до 1500 м, що чергуються, іноді зливаються та виклинюються. Рудні тіла пласт­ові, стовп­часті, гнізд­ові, штокоподіб­ної форм­и. Породи криворіз­ької серії зі­брані в складчасту структуру субмеридіонал­ьного про­стяга­н­ня. Пред­став­лені магнетит­овими, залізо-слюдяно-магнетит­овими, силікат-магнетит­овими, мар­титов­ими, залізо-слюдяно-мартит­овими, гетит-гідрогетит-мартит­овими залізисті кварцити (містять 30–45 % заліза). Родовища легко­збагачув­аних неоксидов­их кварцитів приурочені до замків і крил складчастих структур, до зон попереч­них деформації порід. На кварцитах роз­винута площова (глиб. до 100 м) і лінійна (глиб. до 2000–2500 м і більше) зони оксидува­н­ня.

Багаті залізні руди — пере­важно серед залізистих квар­цитів саксаган. світи. Рудні покла­ди потужністю від 10 до 100 м згруповані в 25 родовищ. Середній вміст багатих заліз­них руд: Fe — 56 %, P — 0,02 %, S — 0,16 %. Пере­важають мартит­ові і гематит-мартит­ові, є магнетит­ові і гетит-дис­персногематит­ові руди. Бідні заліз­ні руди пред­ставлені кварц-маг­нетит­овими кварцитами. Нині видобу­ва­н­ня багатих магнетито-гематито-мартит­ових руд здійснюють під­земним способом на глиб. 850–1200 м. Залізисті кварцити (маг­нетитові) видобувають карʼєрним способом на глиб. близько 300 м. Загальні ресурси заліз­них руд басейну оцінюють більш ніж у 40 млрд т, роз­ві­дані запаси — близько 20 млрд т, багаті руди — 1,6 млрд т. З початку екс­плуатації в Кривбасі видобуто майже 6 млрд т заліз­них руд. Копальні у цьому регіоні ві­домі ще з часів скіфів (6–2 ст. до нашої ери). Перші ві­домості про Криворізький залізорудний басейн зу­стрічаються у працях академіка Санкт-Петербурзької АН В. Зуєва (1754–94). У 1803 в Кривбасі проведені роз­відувальні роботи на залізні ру­ди В. Пиленком. Промислове освоє­н­ня заліз­них руд басейну роз­почато у 2-й пол. 19 ст. Воно повʼязане з імʼям О. Поля (1832–90), який організував 1881 Акціонерне товариство криворізьких заліз­них руд. Водночас С. Конткевич створив першу геол. карту Кривбасу. Роз­витку Кривбасу сприяло сполуче­н­ня 1884 Катерининською залізницею Кривого Рогу з Донбасом і Придні­провʼям. 1881 тут видобуто 37,4 тис. т, 1913 — 6,4 млн т (74 % від загальноро­сій­ської) заліз­них руди. Систематичні геол.-розв. роботи в Кривбасі провадять від 1920-х рр.; вони набули знач­ного роз­витку після 2-ї світової війни. 1976–80 практично завершено роз­відку найбільших родовищ магнетит­ових кварцитів басейну для від­критої екс­плуатації (до глиб. 500–700 м): Інгулец­ького, Скелеват­сько-Магнетит­ового, Волявкин­ського, Новокриворіз­ького, Ган­нів­ського, Первомайського. Від 2-ї пол. 1970-х рр. проводили розв. роботи на глибоких (1500–2000 м) горизонтах багатих заліз­них руд саксаган. смуги. 1955 у Кривба­сі вперше в Союзі Радянських Соціалістичних Республік роз­почато ви­добува­н­ня залізистих кварцитів. Протягом на­ступ­них 10-ти років збудовано 5 найбільших у СРСР гірничо-збагачув­альних комбінатів. 1971 у Кривбасі працювали 23, 1988 — 17 шахт.

Найбільший щорічний видобуток залізних руд у Кривбасі склав 126 млн т у 1978. Нині діють: Інгулецький гірничо-зба­гачувальний комбінат, під­приємство «Суха балка», Пів­ден­ний гірничо-збагачувальний комбінат, Пів­­нічний гірничо-збагачувальний комбінат, Центральний гірничо-збагачувальний комбінат, гірничо-збагачув­альний комплекс (Гірн­ичий департамент, раніше — Новокриворіз­ький гірничо-збагачув­альний комбінат) комбі­нату «Криворіж­сталь» (в усіх осн. пром. центр — Кривий Ріг). Пер­спективи басейну повʼязані з по­дальшим пошире­н­ням виробництва заліз­них руд за рахунок збагачених оксидов­их залізистих кварцитів і знач­ним збільше­н­ня видобутку маг­нетит­ових кварцитів під­земним способом (див. також Залізорудна промисловість).