Криворізький залізорудний басейн, Кривбас

КРИВОРІ́ЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУ́ДНИЙ БАСЕ́ЙН (Кривбас) – головний гірничови­добувний центр України, один з найбільших докембрійських залізорудних районів світу. Знахо­диться гол. чином у Дніпроп., частково – у Кіровогр. областях, за 80–100 км на Зх. від Дніпра, в системі р. Інгулець та її лівих приток Саксагань, Жовта і Зелена.

Продовженням К. з. б. є Кременчуцький залізорудний район. Пл. 300 км². Смуга залізистих порід шир. від 2 до 7 (побл. м. Кривий Ріг Дніпроп. обл.) км простягається з Пд. на Пн. більш ніж на 100 км. У струк­тур. відношенні К. з. б. пов’я­за­ний з центр. частиною УЩ і є осн. складовою Криворіз.-Кременчуц. металогеніч. зони, для якої характерний розвиток джес­піліт., кременисто-сланц., креме­нисто-карбонатно-пісковик., ме­таконгломерат-пісковик., метаандезит-базальт. формацій. Домі­нуюче залізорудне утворення – джеспіліт. формація. Во­на збереглася у басейні практич­но у своєму первіс. вигляді, тому її прийнято за еталон усіх світ. ана­логів. На теренах СНД має єди­ну назву «джеспіліт. формація кри­воріз. типу» (ДФКТ), в англомов. літературі – «Banded Iron Formation».

Винятковість ДФКТ визначають: короткочасне її утворення в зем­ній корі в інтервалі ізотоп. дат 2,4–2,2 млрд р.; неперевершене утримання в ній запасів заліз. руд (бл. 90 % від сумар. їхніх за­пасів у земній корі); найпростіший хім. і мінерал. склад її руд (майже на 90 % складаються лише з 3-х хім. елементів – заліза, кремнію та кисню; самі ж джеспіліти представлені лише 2-ма типами мінералів – оксидами заліза та кварцом). Новітні термодинам. реконструкції показали, що ДФКТ – осад. продукт хім. перетворень глобал. сис­теми «гідросфера–атмосфера–стратисфера», що відбувалися під час її безпосеред. переходу від початк. відновленого стану до окисненого, тобто на проявленому одноактно в історії Землі редокс-бар’єрі. Отже, ДФКТ є геол. репером геохім. ево­люції, що визначив собою гол. перелом. етап в історії хім. еволюції водяної, газової та твердої зовн. оболонок Землі. Унаслідок термодинаміч. реконструк­цій встановлено, що до рубежу 2,4 млрд р. тому на поверхні Зем­лі панували відновні умови та всі геохім. процеси контролювали­ся відп. формами полівалент. еле­ментів, переважно сульфід. сіркою, аміач. азотом і карбоніл. вуглецем. Лише після моменту завершення процесів утворення ДФКТ Земля вперше вступила в кисневу еру свого розвитку, коли всі глобал. геохім. процеси контролював виключно вільний кисень. Відтоді змінився й сам характер усіх екзоген. геохім. процесів, зокрема утворен­ня сіроколір. кір вивітрювання змінилося утворенням червоноколірних. Учені навіть припус­кають, що первинна земна біосфера утворилася на рубежі 2,2 млрд р. тому внаслідок ініційованого спіл. впливом первопрояву на поверхні Землі вільно­го кисню та потуж. викиду з надр величез. мас телурич. енергії пе­ретворення добіотич., білково-молекуляр. форми матерії на її біотну, білково-нуклеїн. форму. ДФКТ є гол. точкою відліку в будь-яких реконструкціях історії Зем­лі.

Серед багатьох руд К. з. б. генетич. типами є метаморфічні руди, які збагачені в зоні гіпергенезу. До них належать бл. 85 % багатих руд басейну. Залізоруд­ні утворення входять до новокриворіз., скелюват., саксаган., гданців. і глеюват. світ криворіз. серії протерозою. Залізні руди гол. чином приурочені до саксаган. світи, яка складається з 7-ми горизонтів залізистих квар­цитів і кварцито-сланців заг. потуж. до 1500 м, що чергуються, іноді зливаються та виклинюються. Рудні тіла пласт., стовп­частої, гнізд., штокоподіб. форм. Породи криворіз. серії зібрані в складчасту структуру субмеридіонал. простягання. Представ­лені магнетит., залізо-слюдяно-магнетит., силікат-магнетит., мар­тит., залізо-слюдяно-мартит., гетит-гідрогетит-мартит. залізисті кварцити (містять 30–45 % заліза). Родовища легкозбагачув. неоксидов. кварцитів приурочені до замків і крил складчастих структур, до зон попереч. деформації порід. На кварцитах розвинута площова (глиб. до 100 м) і лінійна (глиб. до 2000–2500 м і більше) зони оксидування.

Багаті залізні руди – переважно серед залізистих квар­цитів саксаган. світи. Рудні покла­ди потуж. від 10 до 100 м згруповані в 25 родовищ. Серед. вміст багатих заліз. руд: Fe – 56 %, P – 0,02 %, S – 0,16 %. Переважають мартит. і гематит-мартит., є магнетит. і гетит-дис­персногематит. руди. Бідні заліз­ні руди представлені кварц-маг­нетит. кварцитами. Нині видобу­вання багатих магнетито-гематито-мартит. руд здійснюють підзем. способом на глиб. 850–1200 м. Залізисті кварцити (маг­нетитові) видобувають кар’єр. способом на глиб. бл. 300 м. Заг. ресурси заліз. руд басейну оцінюють більш ніж у 40 млрд т, розвідані запаси – бл. 20 млрд т, багаті руди – 1,6 млрд т. З початку експлуатації в Кривбасі видобуто майже 6 млрд т заліз. руд. Копальні у цьому регіоні ві­домі ще з часів скіфів (6–2 ст. до н. е.). Перші відомості про К. з. б. зустрічаються у працях академік С.-Пе­тербур. АН В. Зуєва (1754–94). У 1803 в Кривбасі проведені розвідув. роботи на залізні ру­ди В. Пиленком. Пром. освоєння заліз. руд басейну розпочато у 2-й пол. 19 ст. Воно пов’язане з ім’ям О. Поля (1832–90), який організував 1881 АТ криворіз. заліз. руд. Водночас С. Конткевич створив першу геол. карту Кривбасу. Розвитку К. з. б. спри­яло сполучення 1884 Катеринин. залізницею Кривого Рогу з Донбасом і Придніпров’ям. 1881 тут видобуто 37,4 тис. т, 1913 – 6,4 млн т (74 % від заг.-ро­сій­ського) заліз. руди. Системат. геол.-розв. роботи в К. з. б. провадять від 1920-х рр.; вони набули знач. розвитку після 2-ї світової війни. 1976–80 практично завершено розвідку найбільших родовищ магнетит. кварцитів басейну для відкритої експлуатації (до глиб. 500–700 м): Інгулец., Скелеват.-Магнетит., Волявкин., Новокриворіз., Ганнів., Первомайського. Від 2-ї пол. 1970-х рр. проводили розв. роботи на глибоких (1500–2000 м) горизонтах багатих заліз. руд саксаган. смуги. 1955 у Кривба­сі вперше в СРСР розпочато ви­добування залізистих кварцитів. Протягом наступ. 10-ти р. збудовано 5 найбільших у СРСР гірн.-збагачув. комбінатів. 1971 у Кривбасі працювали 23, 1988 – 17 шахт.

Найбільший щоріч. видобуток залізних руд у Кривбасі склав 126 млн т у 1978. Нині діють: Інгулецький гірничо-зба­гачувальний комбінат, підприємство «Суха балка», Південний гірничо-збагачувальний комбінат, Пів­нічний гірничо-збагачувальний комбінат, Центральний гірничо-збагачувальний комбінат, гірн.-збагачув. комплекс (Гірн. депар­тамент, раніше – Новокриворіз. гірн.-збагачув. комбінат) комбі­нату «Криворіжсталь» (в усіх осн. пром. центр – Кривий Ріг). Перспективи басейну пов’язані з по­дальшим поширенням ви­роб-ва заліз. руд за рахунок збагачених оксидов. залізистих кварцитів і знач. збільшення видобутку маг­нетит. кварцитів підзем. способом (див. також Залізорудна про­мисловість).

Літ.: Белевцев Я. Н. и др. Желе­зо­руд­ные месторождения докембрия Укра­­ины и их прогнозная оценка. К., 1981; Металлические полезные ископаемые. Т. 1. К.; Л., 2005.

Л. С. Галецький

Рекомендована література

1. Белевцев Я. Н. и др. Желе­зо­руд­ные месторождения докембрия Укра­­ины и их прогнозная оценка. К., 1981;
   Google Scholar Internet
2. Металлические полезные ископаемые. Т. 1. К.; Л., 2005.
   Google Scholar Internet

завантажити статтю