Малкін Борис Овсійович
МА́ЛКІН Борис Овсійович (13(26). 01. 1908, м. Прилуки Полтав. губ., нині Черніг. обл. — 20. 11. 1972, Мінськ) — художник театру, графік. Член СХ Білорусі (1940). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Київський художній інститут (1929). Відтоді — у Білорусі. Працював кер. відділу худож. оформлення Держ. видавництва Білоруської РСР (Мінськ, 1929–36). Оформляв ж. «Чырвоная Беларусь». У післявоєнні роки на сторінках г. «Известия» звинувач. у формалізмі та космополітизмі. Учасник мистецьких виставок від 1929. Персон. — у Мінську (1940, 1948, 1958, 1968, 1974 — посмертна). Основні галузі — сценографія, станк. (ескізи декорацій та костюмів, жанр. картини, натюрморти, пейзажі) та книжк. (карикатури, іл., плакати, ескізи обкладинок для книг, емблеми, марки, екслібриси) графіка; техніки: ксилографія, ліногравюра, монотипія. Для творчості М. характерні чітка композиція та ліризм. Оформив вистави: «Партизани» (1938) та «Мила людина» (1945) К. Кропиви, «Павлинка» і «Приймаки» Янки Купали, «Пізня любов» О. Островського (усі — 1944), «Молода гвардія» за О. Фадєєвим (1947), «Пані міністерша» Б. Нушича (1956; усі — Мінський театр ім. Янки Купали), «Іринка» К. Чорного (1941, Білорус. театр ім. Я. Коласа у Вітебську), «Господиня заїзду» К. Ґольдоні, «Шалені гроші» О. Островського (обидві — 1951, Брест. рос. драм. театр). Проілюстрував кн. «Над ракой Арэсай» Янки Купали (Мінск, 1936) та ін. Автор емблем Білорус. худож. фонду, Мінського трактор. заводу, Мінського велозаводу, етикетки горілки «Кристал». Розробив інтерʼєри готелю «Супутник», магазину «Павлинка» у Мінську. Захопився різьбленням на дереві; за його ескізами на білорус. підприємствах створ. декор. тарелі, канделябри у металі та кераміці. Частина архіву М. зберігається у Білорус. держ. архіві-музеї літ-ри та мистецтва, деякі роботи — в НХМ Білорусі (обидва — Мінськ).
Додаткові відомості
- Основні твори
- графіка — «Лісове озеро», «Мінськ», «Містечко», «Білоруський пейзаж», «У старому Стамбулі», «Риби», «Кактуси», «Голова старого», «Дід та онук», «Єврейська вуличка», «Молитва», «Сваха», «Дівчина», «Сватання», «Пісня про Мінськ», «Ротонда», «Золотий натюрморт», «Обеліск Перемоги» (усі — 1930–50-і рр.), «Вікно» (1966), «Табір смерті» (1967), «Олеся», «Засідка» (обидва — 1968); серії — «Слідами війни» (1942–44), «Риґа» (1962); цикли монотипій у лаковій техніці — «Володар Лір», «Корделія», «Жорстокий вік», «Клоуни», «Цирк» (усі — 1964–72); монотипії — «Набережна Сени», «Стамбул», «Італійське подвір’я» (усі — 1970-і рр.).
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
