Мандзюк Михайло Михайлович
МАНДЗЮ́К Михайло Михайлович (13. 11. 1943, с. Закрівці Коломий. р-ну Станіслав., нині Івано-Фр. обл.) — майстер художнього декорування фарфору, колекціонер. Закін. бібліотеч. відділ Снятин. культ.-осв. технікуму (Івано-Фр. обл., 1962), Львів. університет (1970). Працював 1962–64 бібліотекарем; відтоді (з перервою) — в Отиній. заг.-осв. школі (Коломий. р-н): учитель образотвор. мистецтва, 1966–76 — директор школи, 1978–2010 — заступник директора з вихов. роботи; при школі створив краєзн. музей етнографії та мистецтва Покуття. 1976–78 — голова сільс. ради с. Торговиця Коломий. р-ну. Від 1965 колекціонує фарфор. статуетки (865 од. зберігання). Основа зібрання — фігурки укр. фарфор. заводів, зокрема Полонського (Хмельн. обл.; значна частина розписана Г. Погрібною, Т. Шуляк). Найдавніша фігурка — «Пара, яка танцює» Є. Чапека (кін. 19 ст.). Серед найцікавіших робіт — «Тарас Бульба» (1985), «Козак», «Вакула» (обидві — 2006) К. Кузнецова, «Вишивальниця» (1981) О. Сорокіної, «Одарка» і «Карась» І. Кавалерідзе, «Садко» В. Щербини (усі — 1980-і рр.). Фігурки Є. Григора «Тополя», «Тарас і Кобзар», «Козак-бандурист» виконані за творами Т. Шевченка. Строгістю, використанням теплих кольорів і рівномір. позолотою відзначаються роботи «Пієта», «Матір Божа Люрдівська», «Св. Миколай», «Ангел-хоронитель» (усі — 2002–03) заводу «Коростен. фарфор» (Житомир. обл.). У виробах Київ. експерим. кераміко-худож. заводу «П’яний козак», «Викрав наречену» відтворено нар. життя і побут. У колекції є цікаві роботи малих форм митців Грузії, Польщі, Франції, Росії, Румунії, Китаю, Японії, Німеччини. Займається худож. розписом і декоруванням фарфору. Практ. навички удосконалював на фарфор. заводах Німеччини (м. Мейсен, 1971), Франції (1988). Створював 1996–2008 кухонні тарілки із зображеннями квітів, овочів, фруктів, звірів, птахів. Декоруючи тарелі, фігурки та вази, застосовує фляндрівку, ручний декор. розпис, кольор. і перламутр. задування. Учасник міських, обл., зарубіж. худож. виставок від 2002. Персон. — в Отинії (2002, 2012), Івано-Франківську (2002, 2007), Кшепіцях (Польща, 2002), Сучаві (Румунія, 2007), Коломиї (2011), Криворівні (Верховин. р-ну Івано-Фр. обл., 2014, 2016). Деякі вироби М. зберігаються у Снятин. літ.-мемор. музеї Марка Черемшини, Літ.-мемор. музеї Леся Мартовича (с. Торговиця Городенків. р-ну), Музеї Марійки Підгірянки (с. Білі Ослави Надвірнян. р-ну), Літ.-мемор. музеї І. Франка (с. Криворівня), Нар. музеї гуцул. театру (с. Красноїлля Верховин. р-ну), Нац. істор.-культур. заповіднику «Давній Галич» (м. Галич; усі — Івано-Фр. обл.), Літ.-мемор. музеї Лесі Українки (м. Новоград-Волинський Житомир. обл.), Музеї Лесі Українки (с. Колодяжне Ковел. р-ну Волин. обл.), Шевченків. нац. заповіднику (м. Канів Черкас. обл.).
Додаткові відомості
- Основні твори
- серії декор. тарелей — «Моя Україна», «Квіти України» (обидві — 2009), «Наші національні герої» (2010), «Подих Землі» (2011), «Наші друзі» (2012), «Міста моєї Батьківщини» (2013), «Письменники України» (2015), «Наші духовні святині» (2017); цикл «Тарас Шевченко» (2014); «Красноїлля — театральна перлина Г. Хоткевича» (2016).
Рекомендована література
- Крайній І. Краса, покладена на таріль // Україна молода. 2006, 26 черв.;
- Фабрика Р. Творець тарельних декорів // Репортер. 2007, 9 серп.;
- Ярий М. Ця забута порцеляна // Вільний голос. 2011, 11 листоп.;
- Ружицька С. Міста й ікони на … тарілках // Експрес. 2011, 14–17 листоп.;
- Філяк О. Вони живуть мистецтвом // Вільний голос. 2014, 24 жовт.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
