Мандзюк Михайло Михайлович

Визначення і загальна характеристика

МАНДЗЮ́К Михайло Михайлович (13. 11. 1943, с. Закрівці Коломий. р-ну Станіслав., нині Івано-Фр. обл.) — майстер художнього декорува­н­ня фарфору, колекціонер. Закін. бібліотеч. від­діл Снятин. культ.-осв. технікуму (Івано-Фр. обл., 1962), Львів. університет (1970). Працював 1962–64 бібліотекарем; від­тоді (з пере­рвою) — в Отиній. заг.-осв. школі (Коломий. р-н): учитель образотвор. мистецтва, 1966–76 — директор школи, 1978–2010 — за­ступник директора з вихов. роботи; при школі створив краєзн. музей етно­графії та мистецтва Поку­т­тя. 1976–78 — голова сільс. ради с. Торговиця Коломий. р-ну. Від 1965 колекціонує фарфор. статуетки (865 од. зберіга­н­ня). Основа зі­бра­н­ня — фігурки укр. фарфор. заводів, зокрема Полонського (Хмельн. обл.; значна частина роз­писана Г. Погрібною, Т. Шуляк). Найдавніша фігурка — «Пара, яка танцює» Є. Чапека (кін. 19 ст.). Серед найцікавіших робіт — «Тарас Бульба» (1985), «Козак», «Вакула» (обидві — 2006) К. Кузнецова, «Вишивальниця» (1981) О. Сорокіної, «Одарка» і «Карась» І. Кавалерідзе, «Садко» В. Щербини (усі — 1980-і рр.). Фігурки Є. Григора «Тополя», «Тарас і Кобзар», «Козак-бандурист» виконані за творами Т. Шевченка. Строгістю, викори­ста­н­ням теплих кольорів і рівномір. позолотою від­значаються роботи «Пієта», «Матір Божа Люрдівська», «Св. Миколай», «Ангел-хоронитель» (усі — 2002–03) заводу «Коростен. фарфор» (Житомир. обл.). У виробах Київ. екс­перим. кераміко-худож. заводу «Пʼяний козак», «Викрав наречену» від­творено нар. життя і побут. У колекції є цікаві роботи малих форм митців Грузії, Польщі, Франції, Росії, Румунії, Китаю, Японії, Німеч­чини. За­ймається худож. роз­писом і декорува­н­ням фарфору. Практ. навички удосконалював на фарфор. заводах Німеч­чини (м. Мейсен, 1971), Франції (1988). Створював 1996–2008 кухон­ні тарілки із зображе­н­нями квітів, овочів, фруктів, звірів, птахів. Декоруючи тарелі, фігурки та вази, за­стосовує фляндрівку, ручний декор. роз­пис, кольор. і перламутр. задува­н­ня. Учасник міських, обл., зарубіж. худож. ви­ставок від 2002. Персон. — в Отинії (2002, 2012), Івано-Франківську (2002, 2007), Кшепіцях (Польща, 2002), Сучаві (Румунія, 2007), Коломиї (2011), Криворівні (Верховин. р-ну Івано-Фр. обл., 2014, 2016). Деякі вироби М. зберігаються у Снятин. літ.-мемор. музеї Марка Черемшини, Літ.-ме­­мор. музеї Леся Мартовича (с. Торговиця Городенків. р-ну), Музеї Марійки Під­гірянки (с. Білі Ослави На­двірнян. р-ну), Літ.-мемор. музеї І. Франка (с. Криворівня), Нар. музеї гуцул. театру (с. Красної­л­ля Верховин. р-ну), Нац. істор.-культур. заповід­нику «Давній Галич» (м. Галич; усі — Івано-Фр. обл.), Літ.-мемор. музеї Лесі Українки (м. Ново­град-Волинський Житомир. обл.), Музеї Лесі Українки (с. Колодяжне Ковел. р-ну Волин. обл.), Шевченків. нац. заповід­нику (м. Канів Черкас. обл.).

Тв.: серії декор. тарелей — «Моя Україна», «Квіти України» (обидві — 2009), «Наші національні герої» (2010), «Подих Землі» (2011), «Наші друзі» (2012), «Міста моєї Батьківщини» (2013), «Письмен­ники України» (2015), «Наші духовні святині» (2017); цикл «Тарас Шевченко» (2014); «Красної­л­ля — театральна перлина Г. Хоткевича» (2016).

Літ.: Крайній І. Краса, покладена на таріль // Україна молода. 2006, 26 черв.; Фабрика Р. Творець тарельних декорів // Репортер. 2007, 9 серп.; Ярий М. Ця забута порцеляна // Вільний голос. 2011, 11 листоп.; Ружицька С. Міста й ікони на … тарілках // Екс­прес. 2011, 14–17 листоп.; Філяк О. Вони живуть мистецтвом // Вільний голос. 2014, 24 жовт.

П. В. Шкрабʼюк

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю