Масленков Ігор Леонідович

Визначення і загальна характеристика

МАСЛЕНКО́В Ігор Леонідович (21. 06. 1919, Київ — 18. 10. 1992, там само) — архітектор. Батько О. Масленкової. Член САУ (1961). Учасник 2-ї світової вій­ни. Державні та бойові нагороди СРСР. Закін. архіт. факультет Київ. худож. інституту (1949). Працював 1949–79 в інституті «Київметропроект»: від 1960 — гол. архітектор. Автор низки наук. праць з питань архітектури у фахових журналах, зокрема «Будівництво і архітектура», «Городское хозяйство», «Метрострой»; розділу «Архитектура» у кн. «Киевский метрополитен» (К., 1962; 1980). Серед реаліз. проектів у складі автор. колективів — станції Київ. метрополітену «Хрещатик» (назем. вестибюль на вул. Хрещатик, 1960; вестибюлі 2-го виходу на вул. Інститутська та 3-го виходу на вул. Карла Маркса, нині Архітектора Городецького, 1965), «Вокзальна» (назем. вестибюль, 1960), «Гідропарк», «Лівобережна», «Дарниця» (усі — 1965), «Комсомольська» (нині «Чернігівська»; 1968), «Жовтнева» (нині «Берестейська»), «Нивки» (обидві — 1971), «Площа Калініна» (нині «Майдан Незалежності»), «Червона площа» (нині «Контрактова площа»), «Поштова площа» (усі — 1976), «Тараса Шевченка», «Петрівка» (обидві — 1980); житл. будинки на вул. Ф. Енгельса (нині Лютеранська), № 3 (1950, відбудова), Московська, № 5/2А (1952), на Відрадному для працівників Київметробуду (т. зв. с-ще Метробуду), заводоуправління, вироб. корпуси Київ. радіозаводу (усі — 1950-і рр.), Будинок культури на вул. Я. Свердлова (нині Прорізна), № 6 та адм. будівля на вул. Я. Свердлова, № 8 (обидва — 1953, відновлення) Київметробуду, Палац культури заводу «Арсенал» на вул. Московська, № 3 (1959, реконструкція), адм. будівля Київ. метрополітену на проспекті Перемоги, № 35 (1965); реконструкція Примор. бульвару в Одесі (1964). Виконав архіт. частини пам’ят­­ників В. Леніну побл. прохідної Дарниц. вагоноремонт. заводу у Києві (1959, скульптор С. Андрейченко; 2014 демонтований і перевезений на тер. підприємства), Т. Шевченку у м. Шпола Черкас. обл. (1961, скульптори М. Вронський, О. Олійник), меморіалів воїнам, які загинули під час 2-ї світової вій­ни, у смт Вільшана Городищен. р-ну (1968), с. Сахнівка Корсунь-Шевченків. р-ну Черкас. обл. та м. Ічня Черніг. обл. (обидва — 1971), постаментів погрудь двічі Героя Соц. Праці О. Гіталова в с. Комишувате Новоукр. р-ну Кіровогр. обл. (1961, скульптор М. Декерменджі), В. Боженка у Києві (1967, скульптор В. Вінайкін; разом з арх. В. Богдановсь­­ким), пам’ят. знака футболістам клубу «Динамо» — учасникам «матчу смерті» у Києві (1971, скульптор І. Горовий; разом з арх. В. Богдановським).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю