МАЦІЄ́ВСЬКИЙ Ігор Ярославович (28. 03. 1963, Львів) — художник декоративного скла. Син Я. Мацієвського. Національна премія України імені Т. Шевченка (2026; за мистецький проєкт «Народжені у вогні»). Обласна мистецька премія імені З. Флінти (2013). Член НСХУ (1998). Закінчив Львівський ін­ститут декоративного та прикладного мистецтва (1985; викладачі Б. Галицький, С. Мартинюк). Від­тоді працював у Львові: гравірувальник виробничого обʼ­єд­на­н­ня «Райдуга»; 1987–1990-і роки — майстер-склодув екс­периментальної кераміко-скульптурної фабрики. Голова секції художнього скла Львівської організації НСХУ (від 2010). Учасник обласних, всеукраїнських, між­народних мистецьких ви­ставок і симпозіумів від 1983. Персональні — у Львові (1999), Києві (2000), Ольштині (Польща, 2008). Створює скульптури, пластику, анімалістику, декоративно-ужитковий посуд. Для творчості М. характерна емоційно трактована фігуратна склопластика, що втілює вічну тему краси жіночого тіла. В архаїчних торсах Праматері сконцентровано жит­тєдайну силу; гранично узагальнені динамічні скульптурні композиції по­дано в стрімкому русі. Автор використовує гутну техніку із за­стосува­н­ням гальванопластики. Деякі роботи зберігаються у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва (Київ) і Національному музеї у Львові.