Мацкевич Костянтин
Визначення і загальна характеристика
МАЦКЕ́ВИЧ Костянтин (02. 11. 1894, с. Малорита Брест. пов. Гроднен. губ., нині місто Брест. обл., Білорусь — 30. 09. 1985, м. Лодзь, Польща) — живописець. Член мист. об’єдн. «Ритм», «Старт». Навч. у Одес. худож. училищі (1913–14), Пензен. худож. школі (Росія, 1914–19), Моск. вищому училищі живопису, скульптури та архітектури (1920–22; майстерня В. Кандинського). У Львові працював у Міському театрі (1922–24) і театрі «Семафор» (1925–26). Від 1927 — у Лодзі, сценограф міського театру. Малював кубофутурист. картини. Учасник виставок у Львові (1923–25). Персон. — у Варшаві (1936, 1969), Кракові (1947, 1971), Лондоні (1975), Лодзі (1976–77), Берліні (1982). Спочатку писав краєвиди, декор. панно у традиціях рос. символізму і сецесії. У декораціях, створ. 1923–24 у Міському театрі для вистав «Весілля Фіґаро» П.-О. Бомарше, «Гамлет» В. Шекспіра, опер «Саломея» Р. Штраусса, «Руслан і Людмила» М. Глінки, «Демон» А. Рубінштейна, «Пророк» Дж. Меєрбера, переходив від стилістики рос. сценографії до кубофутурист. об’єм. форм. Малював фантаст. механізми, конструкції («Машини», 1924; декорації і костюми для футурист. п’єси «Людина і машина» Б. Ясенського в театрі «Семафор», 1925), кубістичні й абстрактні натюрморти. 1925 застосував принципи абстракціонізму та конструктивізму в театр. декораціях, натюрмортах і колажах, зокрема у живописно-скульптур. композиції «К-7», створ. із газет. і предмет. вклейками. М. вважають одним із провід. львів. авангардистів 1920-х рр. У Лодзі малював у стилі імпресіонізму. У 1950–70-х рр. створив сюрреаліст. катастрофічні візії знищених міст. Деякі роботи зберігаються у Львів. галереї мистецтв.
Додаткові відомості
- Основні твори
- живопис — «Натюрморт» (1921), «Нічний Львів», «Вулиця у Кракові» (обидва — 1922), «Переїзд» (1932), «У майстерні художника», «Жінка з дитиною» (обидва — 1934); декор. панно «Осінні сльози», «Руїни», «Трагічний П’єро», «Мрії П’єро» (усі — 1923–24, Львів. Малий театр); серія «Катедральні собори» (1927–71); цикли — «Скляні будинки» (1956), «Тут були люди — іржа» (1965–66), «Спалене місто» (1970–71).
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
