Машницький В’ячеслав Валерійович
МАШНИ́ЦЬКИЙ В’ячеслав Валерійович (21. 03. 1964, Херсон) — живописець. Син В. Машницького. Член НСХУ (1994). Закін. Київський художній інститут (1992; майстерня В. Шаталіна). Працював 1992–94 викл. дит. худож. школи № 8 у Києві; 1996–2002 — директор відділу реклами і маркетингу компанії «Регард» (Москва). У Херсоні заснував галерею «СС/02» (2002), музей сучас. мистецтва (2004), благодій. фонд ім. П. Райко (2005). Куратор низки виставок. Учасник обл., всеукр., зарубіж. мистецьких виставок від 1985. Персон. — у Києві (1994, 2011), Херсоні (2002–05, 2007, 2009–10, 2012–14), Берліні (2007), Мюнхені (2015). У живописі дотримується реаліст. манери. Символічна зашифрованість робіт дозволяє порівняти буденне й вічне, усвідомити складність зв’язків у системі «Людина–Земля–Космос». Створює також інсталяції. Деякі полотна зберігаються у Херсон. ХМ, галереях «Карась» (Київ), «Арт-блок» (м. Енергодар Запоріз. обл.).
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Легенда» (1987), «Червоний квадрат» (1988; 2012), «Діалог», «Людина в просторі», «Портретна композиція» (усі — 1988), «Скіфський ідол» (1989), «Метаморфози лікаря L», «Ткаля» (обидва — 1991), «Дівчина», «Двоє», «Гуси-лебеді» (усі — 1993), «Автопортрет Рембрандта», «Камінь — зброя пролетаріату» (обидва — 1994), «Ю. Тимошенко», «Африканський мотив», «Наречена», «Ромашки» (усі — 2011), «Літо», «Соняшник», «Крим», «Старий Дніпро», триптихи «Нарцис» і «Дорога до моря» (усі — 2012), «Квітень», «Пісня» (обидва — 2015); серії — «Нежива натура», «Апофеоз чайника» (обидві — 1991), «Картини на пам’ять» (1993–95), «Ремонт» (2010), «Захід» (2011), «Icons» (2015); цикли — «Велика політика» (2007), «Вернісаж» (2008), «Рукоділля» (2015).
Рекомендована література
- Художники Херсонщини: Каталог. К.; Хн., 2002;
- Незалежніndependen. Нове мистецтво нової України. 1991–2011: Каталог. К., 2011.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
