Малі, Республіка Малі

Визначення і загальна характеристика

МАЛІ́, Республіка Малі (франц. Mali, République du Mali) — держава у Західній Африці. Межує на Пів­ночі з Алжиром, на Пів­дні — з Ґвінеєю, КотдʼІвуаром, Буркіна-Фасо, на Заході — з Мавританією і Сенеґалом, на Сході — з Ніґером. Площа 1 240 192 км². Населе­н­ня 16 955 536 осіб (2015): манде (бамбара, малінке, сонінке) — 50 %, пеул — 17 %, волтаїк — 12 %, сонгай — 6 %, туареги — 10 %. Столиця — Бамако (2,515 млн осіб, 2015). Адміністративно-територіальний поділ: 8 областей і дистрикт Бамако. Найбільші міста: Сікасо (213,9 тис.), Каес (148 тис.), Сеґу (104,9 тис.), Мопті (105,6 тис.). Офіційна мова — французька. Більшість мешканців роз­мовляє місцевими мовами: бамбара (46,3 %), фульбе (9,4 %), догон (7,2 %) сонінке (6,4 %), малінке (5,6 %), дієрма (5,6 %), мініанка (4,3 %), томашек (3,5 %), сеноуфо (2,6 %). Віро­сповіда­н­ня: мусульмани (94,8 %), християни (2,4 %), ані­місти (2 %). Грошова одиниця — франк КФА. Державний устрій — республіка. Главою держави є президент, який при­значає премʼєр-міні­стра. Законодавчий орган — однопалатне Національне зі­бра­н­ня. Малі — член ООН, Між­народної організації країн Африки, Карибського басейну і Тихоокеанського регіону, Африканського Союзу, Економічні спів­товариства країн Західної Африки, Організації ісламського спів­робітництва.

Держава існувала ще у 8–17 ст. у межиріч­чі Сенеґалу і Ніґеру, на пере­хресті сухопутних торгових шляхів (включала також територію сучасної Ґвінеї). Її значний роз­виток роз­почався у 1-й пол. 14 ст. Після налагодже­н­ня морських шляхів Малі втратила значе­н­ня центру торгівлі. Від серед. 1890-х рр. — колонія Франції (Французький Судан). 1958 М. отримала автономію у складі Французького Спів­товариства. Від 1960 — незалежна республіка. 1968 унаслідок пере­вороту влада пере­йшла до Військового комітету національного визволе­н­ня на чолі з М. Траоре (1979–91 — президент). У березні 1991 він був усунений від влади в результаті нового державного пере­вороту. 1992 встановлено цивільну форму правлі­н­ня на багатопартійній основі. 2012 через пов­ста­н­ня туарегів від­бувся третій державний пере­ворот. Тоді владу в країні здобула група ісламістів Ансар ад-Дін, повʼязана із терористичною організацією Аль-Каїда. Після втруча­н­ня між­народних антитерористичних сил ісламісти контролюють лише пів­нічно-східну частину М. та вимагають автономії неви­знаної держави Азавад.

Територія країни пере­важно рівнин­на (90 % площі) з висотами 200–500 м. Пів­нічну частину за­ймають камʼя­нисті пустелі Сахари, на Сході — плато Адрар-Іфорас, на Пів­дні — гори Мандинґо з найвищою точкою 1155 м. Країна багата на поклади різноманітних руд: залізних, марганцевих, поліметалевих, алюмінієвих, оло­вʼяних, уранових. Зна­йдено золото, алмази, фосфорити. Більша частина території має тропічний пустельний клімат, для якого характерні тепла суха зима та над­звичайно спекотне літо з т-рою понад +30 °C. На Пд. клімат субекваторіальний з сухим зимовим і дощовим літнім сезонами. Середня температура повітря там становить +28–29 °С. Характерні часті посухи. Середньорічна кількість опадів від 200 до 1000 мм. Найбільші річки — Ніґер і Сенеґал — протікають у пів­ден­ній частині країни. Знаходиться у природних зонах пустель і напів­пустель, саван і рідколіс­ся. Пануючі на Пів­ночі чагарникові й злаково-чагарникові пустелі з просува­н­ням на Пів­день пере­ходять у Сахель — опустелену савану з акаціями, баобабами, пальмами дум. Далі на Пів­день про­стягаються типові та лісисті савани. Тварин­ний світ пустель і напів­пустель пред­ставлений пере­важно плазунами, з ссавців зу­стрічаються антилопи, газелі. У саванах мешкають страуси, жирафи, бородавочники, гепарди, смугасті гієни, на крайньому Пів­дні — слони, леви, леопарди. У річках — багато риби, водяться крокодили, бегемоти. Є велика кількість різноманітних комах, зокрема терміти, дикі бджоли, москіти, муха цеце. З метою збереже­н­ня унікальних видів рослин і тварин створено низку природо­охорон­них тер.; серед них — національний парк Букль-де-Бауле.

В економічному плані Малі дуже залежить від інозевної допомоги. Її ВВП на душу населе­н­ня складає 1843 дол. США (2016). Половина жителів країни пере­буває за межею бідності. Майже ¾ громадян М. мають дохід менший за 1 дол. США на день. У М. — один із найнижчих у субрегіоні та світі загалом рівень калорійності харчува­н­ня. Незадовільне харчува­н­ня у по­єд­нан­ні з невисокою якістю питної води, поширеністю збудників інфекційних хвороб, низькою до­ступністю мед. обслуговува­н­ня (80 % жителів не мають такого до­ступу) зумовлюють значну захворюваність і смертність. Малі посідає 4-е м. у світі за дитячою смерт­ністю — 114 на 1000 новонароджених на рік. У віковій структурі домінує молодь. Поширеність ВІЛ серед дорослого населе­н­ня складає 0,86 %.

Малі — аграрна країна з пере­важа­н­ням натурального господарства. У аграрному секторі — 80 % зайнятого населе­н­ня. Малійці роз­водять велику рогату худобу, овець і кіз, віслюків, верблюдів, коней. У долинах Ніґеру та Сенеґалу вирощують бавовник, арахіс, рис, просо, кукурудзу, овочі, фрукти. Роз­винуте річкове рибальство. Не­зважаючи на багатство надр, через складні клімат. умови і недо­статність технологічної бази добувна промисловість роз­винута слабко. У знач. обсягах добувають лише золото та фосфорити. Працюють під­приємства з пере­робки сільськогосподарської сировини. Місцеві жителі виготовляють вироби із золота, червоного та чорного дерева, шкір рептилій, гончарне і плетене домашнє начи­н­ня. Країна екс­портує золото (на нього припадає 70 %), бавовну, живу худобу. Основні покупці цих товарів: Китай, Таїланд, Паки­стан, Данія, Марок­ко. Сенеґал, Кот-дʼІвуар, Франція, Китай по­стачають машини і обладна­н­ня, будівельні матеріали, нафто­продукти, продовольчі товари, текс­тиль. Ефективність зовнішньої торгівлі знижується через необхідність викори­ста­н­ня іноземних портів. Єдиною залізницею держави є Бамако–Дакар (Сенеґал).

До Світової спадщини ЮНЕСКО зараховано: Старе м. Джен­не, Тімбукту (Томбукту), піщане плато Бандіагара та могила Аскіа (засновника середньовіч. держави Сонгаї). Низка ви­знач. памʼяток історії та архітектури знаходяться у містах Камбалон, Сікасо та с-щі Ессук. Збереглися стародавня резиденція імамів Африки Гамбул­лагі, форт у м. Медин, великі мечеті в містах Ніоно та Мопті. Світ. цін­ність має писемна па­мʼятка стародав. імперії М. — зведе­н­ня законів Курукан Фуга. Протягом багатьох десятиліть унікал. культурна спадщина та мальовничі ландшафти приваблювали значну кількість іноз. туристів. Однак після пере­вороту 2012 через по­стійну за­грозу зброй. нападів їхній потік різко скоротився. Понад 10 р. у М. від­бувається Фестиваль пустелі (раніше проходив далеко за межами насел. пунктів, нині з міркувань без­пеки — на окраїні Тімбукту).

Функціонують університети в Тімбукту та Бамако (складається з 5-ти факультетів — науки і техніки, гуманітарних наук, юридичних, економічних, медицини та 2-х ін­ститутів — управлі­н­ня і прикладних досліджень). В екс­позиції Національного музею у Бамако й етно­графічного музею в Тімбукту — етнічні гобелени, ритуал. маски, одяг, муз. інструменти, похорон­ні культ. предмети та зброя місцевих племен. Письмен­ник Я. Уологум за кн. «Борг жорстокості» отримав літературну премію Ренодо. У Бамако народився футболіст збірної Франції Ж. Тігана. Багато гравців футбольної збірної країни ви­ступають за провід­ні європейські клуби, зокрема Ф. Кануте, М. Діар­ра, С. Кейта, М. Сіс­соко.

Дипломатичні від­носини між Україною та Малі встановлені 5 листопада 1992. Указом Президента України 2011 посла України у Алжирі при­значено послом України в М. за сумісництвом.

Літ.: Витухина Г. О. Мали. Москва, 1987; Новиков С. С., Урсу Д. П. История Мали в новое и новейшее время. Москва, 1994; Africa South of the Sahara. London; New York, 2003; Филип­пов В. Р. Туареги Мали: долгий путь к миру // Азия и Африка сегодня. 2012. № 9.

Т. І. Шпарага

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю