Мангишлак

МАНГИШЛА́К — півострів у Казахстані. Знаходиться на пн.-сх. узбережжі Каспій. моря. Омивається Мангишлац. (на Пн.) та Казах. (на Пд.) затоками. Поверхня погорбована, розчленована ярами. Вис. до 556 м (г. Бесшоки). Пд. частина — однойм. плато з глибокими безстіч. западинами (Карагіє, Каунди та ін.). Значні родовища нафти й природ. газу. Клімат сухий, континентальний. Рослинність пустельна. У перекл. з казах. мови назва означає «місце зимівлі». Від поч. 1990-х рр. у Казахстані вживають назву Мангистау. Тут від 17 жовтня 1850 до 2 серпня 1857 відбував заслання Т. Шевченко. Він брав участь у Каратаус. експедиції, що вела пошуки кам’яного вугілля на М. Поет був вражений природою краю. У листі до С. Гулака-Артемовського від 1 липня 1852 він писав: «Настоящая пустыня! Песок да камень; хоть бы травка, хоть бы деревцо — ничего нет. Даже горы порядочной не увидишь». Утіхою для нього було те, що п-ів поволі обживали й озеленювали: відроджували хліборобство, овочівництво, садівництво. Т. Шевченко особисто виростив тут вербу з гілки, підібраної на вулиці м. Гур’єв (нині Атирау, Казахстан), коли його перевозили з м. Оренбург (РФ). Про М. він залишив свідчення у листах до А. Лизогуба від 16 липня 1852, Бр. Залеського від 5 лютого 1854 та у «Щоденнику» (записи 17 липня і 9 серпня 1857). На багатьох своїх малюнках поет відтворив ланшафти п-ова: «Скелястий берег біля Новопетровського укріплення», «Ханга-Баба», «Кудуккштим», «Долина Кутус», «Акмиштау», «Кайрактау», «Гірське пасмо Північного Актау», «Тарла», «Вид на гори Актау з долини Агаспеяр», «Гора в долині Агаспеяр», «Кладовище Агаспеяр», серія «Мангишлацький сад» тощо. Збереглося бл. 180 творів аквареллю, сепією, олівцем. Жанр. твори, ескізи та етюди, виконані Т. Шевченком на М., — своєрідна енциклопедія п-ова серед. 19 ст. Рисунки зберігаються в Нац. музеї Т. Шевченка (Київ). На М. залишилося чимало реліквій, пов’язаних із засланням поета, зокрема у м. Форт Шевченка (нині Мангистаус. обл.) — стара верба, посаджена ним, землянка і стіл біля неї, за яким поет працював, колишній будинок коменданта І. Ускова, де бував поет (нині Шевченка Т. Г. Музей–меморіальний комплекс у Форті Шевченка), пам’ятник Т. Шевченку (1881), його погруддя (1927). Ім’ям укр. поета названо парк, який він допомагав садити. 1961 закладено нове місто — Шевченко (нині Актау). Казах. філолог Є. Умірбаєв склав карту перебування Т. Шевченка на М. і місця його роботи (1967). Укр. письменник А. Курков у детектив. романі «Добрый ангел смерти» (Х., 1997) описав мандрівку гол. героя — киянина Миколи Сотникова — на М. у пошуках скарбу, нібито схованого тут Т. Шевченком.

Фотоілюстрації

Завантажити статтю

Розмір шрифту

Мангишлак

Рекомендована література

Фотоілюстрації

Інформація про статтю