Кисілевський Борис Богданович
КИСІЛЕ́ВСЬКИЙ Борис Богданович (09. 10. 1941, м. Станіслав, нині Івано-Франківськ — 19. 12. 2013, м. Кошалін, Польща) — художник декоративно-ужиткового мистецтва, графік, живописець. Член НСХУ (1992), СХ Польщі (2012). Закінчив Коломийське педагогічне училище (нині Івано-Франківська обл., 1958), художньо-графічний факультет Московського педагогічного інституту (1968; майстерня В. Єфанова). Учителював; 1968–71 — викладач художнього оброблення металу Косівського технікуму народних художніх промислів (Івано-Франківська обл.). Від 1971 — у м. Євпаторія (нині АР Крим): 1977–90 — на художньо-виробничому комбінаті СХУ. 1992 створив та очолив міську організацію СХУ, Фонд сприяння розвитку культури і мистецтва, відкрив міську художню галерею. Емігрував до Польщі. 1999–2005 — викладач гуртка «Вітраж» Товариства сприяння розвитку дизайну при Кошалінській політехніці. Учасник міських, всеукраїнських, всесоюзних мистецьких виставок від 1959. Персональні — у Євпаторії (1990), Кошаліні (1999–2001, 2009–11), Коломиї (2012). Основні галузі — монументальне, декоративно-ужиткове, сакральне мистецтво, графіка, живопис. Удосконалив техніку виготовлення топірців, яка вирізняється ювелірною тонкістю, пластичністю та філігранністю орнаментики. У створенні орнаментальних композицій для інкрустації використовував традиційні елементи гуцульської орнаментики («копички», «ялинки», «сонечка»), плетіння з латунного дроту. Створював ікони, акварельні, пастельні та олійні пейзажі. Вітражі К. вирізняються колористичним вирішенням, витонченістю і філігранністю виконання, дотриманням давньоукраїнських іконографічних традицій. Окремі роботи зберігаються в Музеї космонавтики (Москва), НМУНДМ (Київ), Коломийському музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття, Євпаторійському краєзнавчому музеї, Русівському літературно-меморіальному музеї В. Стефаника (Снятинський р-н Івано-Франківської обл.).
Додаткові відомості
- Основні твори
- графіка — серія ліноритів «Пам’ятні місця Станіслава» (1959–60); акварелі — «Жіночий портрет» (1966), «Космачанка» (1967), «Ю. Корпанюк» (1977, співавт.); літографія «О. Довбуш» (1968); рисунок «Старе євпаторійське подвір’я» (1975); офорти — «Яхт-клуб. Євпаторія» (1980), «Місце останнього бою Євпаторійських десантників» (1982); живопис — серії «Євпаторія очима молодого воїна» (1960–63), «Пейзажі Польщі» (1999–2012), «Видатні діячі науки Польщі» (2003–11); «Професор Т. Карпінський і його дружина Тереса» (2000), «Священик УГКЦ Володимир Пирчак» (2001); топірці — «Ювілейний» (1969), «Туристичний» (1974); медалі — «В. Стефаник» (1971), «200 років місту-герою Севастополю, 1783–1983» (1983), «Караїми — аборигени Криму. Кенаси — храми караїмів» (1988); флюгери — «Півень», «Морський коник» (обидва — 1985); меморіальної дошки — С. Дувану (1987), Лесі Українці (1990-і рр.; усі — у Євпаторії); вітражі — «Успіння Пресвятої Богородиці» та проєкт грецького хреста для греко-католицької церкви (2001), для каплиці Пресвятої Богородиці в костелі Воздвиження Св. Хреста (2002–12; обидві — Кошалін), для УГКЦ Різдва Івана Хрестителя у Слупську (Польща) — «Св. Іван Хреститель», «Пресвята Богородиця», «Христос-Пантократор», «Св. княгиня Ольга», «Св. князь Володимир», «Св. князі Борис і Гліб», «Св. Антоній і Феодосій Печерські» (усі — 2006–10).
. 1996. midy.jpg)

