Мармур
МА́РМУР — карбонатна дрібно-, середньо- та крупнозерниста метаморфічна гірська порода, що утворилася внаслідок перекристалізації вапняку або доломіту. Складається переважно з кальциту, іноді з домішками доломіту. Колір білий. М. з домішками — рожевого, жовтого, сірого та чорного кольорів. Твердість 3. Густина залежно від домішок від 1900 до 2800 кг/м3; опір стисненню 100–250 МПа; опір зламу 10–30 МПа; водопоглинання 0,15–0,50 %; пористість не більша за 1 %. Найбільшою міцністю і найкращою поліровністю вирізняються дрібнокристалічні М. із зубчатим зв’язком зерен. М. мають виняткову різноманітність забарвлення і малюнка. Особливо ціняться білі однорідні відміни (статуар., скульптур. М.) завдяки здатності пропускати світло на певну глибину та створювати відтінки. В Апуан. Альпах у Італії розміщуються товщі глибокометаморфізов. юрських карбонат. відкладів, де всі вапняки перетворені в білі та кольор. М. Побл. італ. м. Каррара експлуатують понад 400 дріб. кар’єрів і найбільший у світі механізов. кар’єр. Розрізняють М.: бергамаський (тонкозернистий білий різновид ангідриту) та ольдендорфський (торг. назва мармуроподіб. ангідриту). В Україні М. є на Закарпатті, на Донбасі та в Криму. Їх добувають переважно в кар’єрах, рідше — підзем. способом. Для одержання моноліт. блоків застосовують каменерізні машини, канатні пилки, врубові машини, буроклин. спосіб. М. використовують у скульптурі та для архіт. оздоблення споруд.