Мартинівка Чернігівської області
Визначення і загальна характеристика
МАРТИ́НІВКА — село Ічнянського району Чернігівської області. 2015 Мартинів. сільс. раду (входило с. Хаїха) приєднано до Парафіїв. обʼєднаної територіал. громади. Знаходиться на лівому березі р. Остер (на правому — Бахмац. р-н; притока Десни, бас. Дніпра), за 160 км від обл. центру, за 35 км від райцентру, за 14 км від смт Парафіївка та за 3 км від залізнич. ст. Більмачівка. Площа 4,21 км2. За переписом насел. 2001, проживали 794 особи; станом на 2017 — 395 осіб; переважно українці. Засн. у 1-й пол. 17 ст. на землях ніжин. ланової шляхти черніг. скарбником К. Колчинським. На той час М. входила до Черніг. воєводства Речі Посполитої. За легендою, назва походить від імені першого поселенця — козака Мартина. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. Від 1648 — козац. поселення Прилуц. полку. Від 1654 — у складі Рос. імперії. М. позначено як один із насел. пунктів Крупичпіл. землі на карті, яку уклав франц. інж. Ґ. де Боплан у 1660-х рр. До Хмельниччини власником М. став польс. шляхтич Є. Ґодлевський, який обстоював свої права й у подальші роки. 1781–96 — село Черніг. намісництва; 1796–1802 — Малорос., 1802–1925 — Черніг. губ.; 1781–1923 — Борзнян. пов. 1817 мешкали 744, 1866 — 1774 (312 дворів), 1897 — 3502 (482) особи. 1835 зведено деревʼяну церкву Іоанна Богослова (на поч. 20 ст. на її місці збудовано нову; нині діє однойм. церква УПЦ КП). 1913 споруджено приміщення земської школи (у 2-й пол. 20 ст. у ньому розміщувався сільс. Будинок побуту). Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Від 1932 — у складі Черніг. обл.; М. деякий час входила до Бахмац. р-ну. 1932–33 багато жит. померли унаслідок штуч. голодомору. У М. померла й значна кількість селян із довколиш. насел. пунктів, які йшли в пошуках їжі до залізнич. станції. Декількох мешканців репресували. Від вересня 1941 — під нім.-фашист. окупацією. У вересні 1943 під час звільнення села вбито 12 рад. воїнів (1957 на брат. могилі встановлено памʼятник). На фронтах 2-ї світової війни воювали 590 осіб, з них 303 загинули (1972 відкрито памʼят. знак, 2005 — меморіал Слави воїнам-землякам). 1971 проживали 2549, 1988 — 2186, 2010 — 538 осіб. 2008 у селі згоріла школа, відтоді діти навч. у Більмачівці. 2014 встановлено погруддя Т. Шевченка. У М. — Будинок культури, б-ка; фельдшер.-акушер. пункт. Серед видат. уродженців — живописець, графік В. Литвин; учасник 1-ї та 2-ї світ. воєн, генерал-майор танк. військ, Герой Радянського Союзу К. Семенченко.
Літ.: Шевченко В. Енциклопедія Ічнянщини. К., 2014.
Г. В. Прокопенко
Додаткові відомості
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
