Маршак Йосип Абрамович

МАРША́К Йосип Абрамович (1854, с. Гнатівка Київ. пов., нині Києво-Святошин. р-ну Київ. обл. — 22. 08. 1918, Київ) — ювелір, меценат. Київ. купець 1-ї гільдії. Від 1868 працював у Києві підмайстром у ювелір. майстерні. 1878 за посаг дружини (100 сріб. рублів) відкрив власну майстерню у Києві на Подолі, вироби реалізував через магазини ін. майстрів. 1879 орендував для майбут. ф-ки 2 кім-нати у будинку на вул. Хрещатик № 4 (нині на цьому місці будівля УНІАН). Вироби підприємства користувалися неабияким успіхом, швидко завоювали популярність серед замож. міської клієнтури. В асортименті — ювелір. прикраси з благород. металів і коштов. каміння високої якості та худож. рівня, виготовлених на замовлення. Після відвідин 1890 Всесвіт. виставки в Парижі та ознайомлення з діяльністю великих фабрич. центрів Німеччини, М. модернізував технологію, розширив асортимент. 1891 налагодив велике виробництво, збільшив штат працюючих, перемістив підприємство у більше приміщення на вул. Хрещатик, спеціально обладнане для потреб виробництва, відкрив худож.-гравер. відділ, перетворивши ювелірну майстерню на потужну ф-ку, при якій заснував фірм. магазин. Вироби вивозив також у Харків, Полтаву, Тбілісі; осн. замовниками стали магазини Москви, Варшави та С.-Петербурга. 1896 на підприємстві лише виробів із золота виготовили 7 пудів (112 кг). 1899 на ф-ці та в магазинах Києва працювали 150 осіб. Прикраси відзначалися вишуканістю та смаком, ціни деяких із них сягали вартості маєтків (напр., кольє з п’яти ниток перлин, прикрашених смарагдами та діамантами, коштувало 8 тис. рублів). М. став одним із найбагатших у столиці, його називали київ. Картьє. Вироби отримали низку нагород, медалей та Почес. дипломів на Всесвіт. виставках у Чикаґо (США, 1893), Антверпені (Бельгія, 1894), Парижі (1900), С.-Петербурзі (1902), Льєжі (Бельгія, 1905). Ф-ка згоріла 1899, збитки склали понад 155 тис. рублів; підприємство швидко відбудували, замінили обладнання, відкрили нові цехи. Станом на 1903 на підприємстві працювали понад 100 осіб (із них 15 — жінки). Асортимент продукції розширено: окрім великої кількості прикрас (сережки, медальйони, підвіски, брошки, ланцюжки, кольє, браслети, персні, запонки, медалі, шатлени, шпильки для краваток), виготовляли срібні предмети ужитк. призначення (вази, столові сервізи, свічники, кубки, келихи, склянки, підставки для склянок, монетниці, мундштуки, канцеляр. приладдя, рамки для фотографій, люстерка, флакони, портсигари). Осн. матеріали: золото, платина, срібло, коштовне каміння (діаманти, смарагди, рубіни), перли. Станом на 1913 на підприємстві функціонувало 7 двигунів, працювали 126 осіб. Наприкінці 19 ст. розширено ювелір. відділ, відкрито токар., шліфувал., формувал., ливар., гравер. відділи, відділ гальванопластики та позолоти, закріплення каменів, малювал.-скульптур., годинникарський. Значну увагу М. приділяв заг. освіті та профес. підготовці працівників, фінансуючи поїздки провід. художників на всерос. виставки, за кордон. Із нагоди 35-річчя закладу при ф-ці відкрито ремісн. школу, де навчали фахівців за напрямами: слюсарно-мех., столярно-різьбяр. та гравіювання на сталі (підготували бл. 300 молодих ювелірів). М. одним із перших почав використовувати на виробництві жін. та дит. працю: вони виконували тех. операції шліфування, полірування виробів, а згодом і виготовлення тоненьких золотих ланцюжків. Для більшості ювелір. прикрас із клеймом «І. Маршакъ» притаманні типові ознаки стилю модерн із худож. ознаками, характерними для тогочас. естет. тенденцій. Вигинисті, хвилясті лінії стилю ар нуво взяті за основу в багатьох композиц. схемах виробів, вільна інтерпретація рослин. мотивів підкреслювала натураліст. дух естетики. Вироби ювелір. ф-ки М. — яскравий зразок легкості та витонченості дизайну стилю модерн. Серед унікал. виробів ф-ки М.: сріб. пароплав (модель дніпров. пароплава «Держава», на замовлення Товариства пароплавства по Дніпру як дарунок для Л. Бродського); кругле срібне блюдо, оздоблене знімними маленькими моделями ювелір. інструментів; мініатюрна золота модель люд. скелета (як ланцюжок для годинника); срібна міні-копія Пед. музею (зберігається у Нац. музеї історії України, Київ), де з надзвичай. точністю відтворено всі деталі фасаду. За заповітом М. усе його майно розділене між дітьми, 1 млн рублів — між кращими працівниками. 1918 ф-ку націоналізовано більшов. владою, більшість виробів переплавлено. Деякі зразки продукції ф-ки М. зберігаються у Музеї істор. коштовностей України (Київ). Сини М. — Олександр і Володимир емігрували до Франції, відкрили у Парижі ювелір. салон, де продовжили створення унікал. прикрас у стилі модерн та розвинули використання поширеної у серед. 20 ст. стилістики ар деко. Нині ювелір. дім «Marchak» — один із провід. у світі; прикраси цієї фірми відрізняються вишуканим смаком та оригінальністю форм і декору; представництва відкрито у країнах Європи, США, Австралії, Японії, РФ.

Літ.: Іосифъ Маршакъ. Фабрика худо-жественно-ювелирныхъ издѣлій. К., 1905; 2004; Фабрика ювелира Іосифа Маршака. Кіевъ, Крещатикъ, 4: Очеркъ устро-йства и развитія. К., 1913; Арустамян Ж. Ювелірна фабрика Йосипа Маршака // Пам’ятки декор.-ужитк. мистецтва із колекцій Музею істор. коштовностей України — філіалу Нац. музею історії України. К., 1993; Скурлов В. Ювелир Иосиф Маршак // Антиквар. обозрение. 2002. № 1; Ласкавый А. Дело мастера, или Продолжение истории одного имени // Ювелир. бизнес. 2004. № 17, 18; Marchak: marguerite de cerval. Paris, 2006; Пасичник Л. Художественная направленность киевской ювелирной фабрики И. Маршака в контексте развития искусства модерна // Дизайн — Искусство — Пром-сть. Челябинск, 2014. Вып. 2; Сапфирова Н. Н. Клейма аутентичных произведений киевской фабрики художественно-ювелирных изделий И. А. Маршака // Соврем. тенденции развития изобразител., декор.-приклад. искусств и дизайна. Магнитогорск, 2015. Т. 12; Пасічник Л. Фабрика Йосипа Маршака: Шлях до успіху // ОМ. 2017. № 3.

Л. В. Пасічник