Маршак Йосип Абрамович

МАРША́К Йосип Абрамович (1854, с. Гнатівка Київ. пов., нині Києво-Святошин. р-ну Київ. обл. — 22. 08. 1918, Київ) — ювелір, меценат. Київ. купець 1-ї гільдії. Від 1868 працював у Києві під­май­стром у ювелір. майстерні. 1878 за посаг дружини (100 сріб. рублів) від­крив власну майстерню у Києві на Подолі, вироби реалізував через магазини ін. майстрів. 1879 орендував для майбут. ф-ки 2 кім-нати у будинку на вул. Хрещатик № 4 (нині на цьому місці будівля УНІАН). Вироби під­приємства користувалися неабияким успіхом, швидко завоювали популярність серед замож. міської клієнтури. В асортименті — ювелір. прикраси з благород. металів і коштов. камі­н­ня високої якості та худож. рівня, виготовлених на замовле­н­ня. Після від­відин 1890 Всесвіт. ви­ставки в Парижі та озна­йомле­н­ня з діяльністю великих фабрич. центрів Німеч­чини, М. модернізував технологію, роз­ширив асортимент. 1891 налагодив велике виробництво, збіль­шив штат працюючих, пере­містив під­приємство у більше приміще­н­ня на вул. Хрещатик, спеціально обладнане для потреб виробництва, від­крив худож.-гравер. від­діл, пере­творивши ювелірну майстерню на потужну ф-ку, при якій заснував фірм. магазин. Вироби вивозив також у Харків, Полтаву, Тбілісі; осн. замовниками стали магазини Москви, Варшави та С.-Петербурга. 1896 на під­приємстві лише виробів із золота виготовили 7 пудів (112 кг). 1899 на ф-ці та в магазинах Києва працювали 150 осіб. Прикраси від­значалися вишуканістю та смаком, ціни деяких із них сягали вартості маєтків (напр., кольє з пʼяти ниток перлин, прикрашених смарагдами та діамантами, коштувало 8 тис. рублів). М. став одним із найбагатших у столиці, його називали київ. Картьє. Вироби отримали низку нагород, медалей та Почес. дипломів на Всесвіт. ви­ставках у Чикаґо (США, 1893), Антверпені (Бельгія, 1894), Парижі (1900), С.-Петербурзі (1902), Льєжі (Бельгія, 1905). Ф-ка згоріла 1899, збитки склали понад 155 тис. рублів; під­приємство швидко від­будували, замінили обладна­н­ня, від­крили нові цехи. Станом на 1903 на під­приємстві працювали понад 100 осіб (із них 15 — жінки). Асортимент продукції роз­ширено: окрім великої кількості прикрас (сережки, медаль­йони, під­віски, брошки, ланцюжки, кольє, браслети, персні, запонки, медалі, шатлени, шпильки для краваток), виготовляли срібні предмети ужитк. при­значе­н­ня (вази, столові сервізи, свічники, кубки, келихи, склянки, під­ставки для склянок, монетниці, мундштуки, канцеляр. прила­д­дя, рамки для фото­графій, люстерка, флакони, портсигари). Осн. матеріали: золото, платина, срібло, коштовне камі­н­ня (діаманти, смарагди, рубіни), перли. Станом на 1913 на під­приємстві функціонувало 7 двигунів, працювали 126 осіб. На­прикінці 19 ст. роз­ширено ювелір. від­діл, від­крито токар., шліфувал., формувал., ливар., гравер. від­діли, від­діл гальванопластики та позолоти, закріпле­н­ня каменів, малювал.-скульптур., годин­никарський. Значну увагу М. приділяв заг. освіті та профес. під­готовці працівників, фінансуючи по­їздки провід. художників на всерос. ви­ставки, за кордон. Із нагоди 35-річчя закладу при ф-ці від­крито ремісн. школу, де на­вчали фахівців за напрямами: слюсарно-мех., столярно-різьбяр. та гравіюва­н­ня на сталі (під­готували бл. 300 молодих ювелірів). М. одним із перших почав використовувати на виробництві жін. та дит. працю: вони виконували тех. операції шліфува­н­ня, полірува­н­ня виробів, а згодом і виготовле­н­ня тоненьких золотих ланцюжків. Для більшості ювелір. прикрас із клеймом «І. Маршакъ» притаман­ні типові ознаки стилю модерн із худож. ознаками, характерними для тогочас. естет. тенденцій. Вигинисті, хвилясті лінії стилю ар нуво взяті за основу в багатьох композиц. схемах виробів, вільна інтер­претація рослин. мотивів під­креслювала натураліст. дух естетики. Вироби ювелір. ф-ки М. — яскравий зразок легкості та витонченості дизайну стилю модерн. Серед унікал. виробів ф-ки М.: сріб. пароплав (модель дні­пров. пароплава «Держава», на замовле­н­ня Товариства пароплавства по Дні­пру як дарунок для Л. Бродського); кругле срібне блюдо, оздоблене знімними маленькими моделями ювелір. інструментів; мініатюрна золота модель люд. скелета (як ланцюжок для годин­ника); срібна міні-копія Пед. музею (зберігається у Нац. музеї історії України, Київ), де з над­звичай. точністю від­творено всі деталі фасаду. За заповітом М. усе його майно роз­ділене між дітьми, 1 млн рублів — між кращими працівниками. 1918 ф-ку націоналізовано більшов. владою, більшість виробів пере­плавлено. Деякі зразки продукції ф-ки М. зберігаються у Музеї істор. коштовностей України (Київ). Сини М. — Олександр і Володимир емігрували до Франції, від­крили у Парижі ювелір. салон, де продовжили створе­н­ня унікал. прикрас у стилі модерн та роз­винули викори­ста­н­ня поширеної у серед. 20 ст. стилістики ар деко. Нині ювелір. дім «Marchak» — один із провід. у світі; прикраси цієї фірми від­різняються вишуканим смаком та оригінальністю форм і декору; пред­ставництва від­крито у країнах Європи, США, Австралії, Японії, РФ.

Завантажити статтю