Матіясове
Визначення і загальна характеристика
МАТІЯ́СОВЕ — село Березанського району Миколаївської області. Матіясів. сільс. раді підпорядк. села Андрієво-Зорине, Елеваторне, Лиманське, Шмідтівка. Знаходиться на пн.-сх. березі Сосиц. лиману (затока Березанського лиману, бас. Чорного моря), за 65 км від обл. центру та за 14 км від райцентру. Пл. М. 0,65 км2. За переписом насел. 2001, у Матіясів. сільс. раді проживали 874 особи (з них у М. — 412): українців — 85,47 %, росіян — 9,61 %, болгар — 1,72 %, ґаґаузів — 1,14 %; станом на 2017 — 650 осіб. Село засн. 1796. Його назвали на честь поручника рос. армії Матіяса, якому тут виділили землю. У 19 — на поч. 20 ст. — у складі Одес. пов. Херсон. губ. 1898 відкрито церк.-парафіял. школу та зведено церку св. Володимира (збереглася донині). Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1920–25 — у складі Одес. губ; 1923–30 — Одес. округи; 1932–37 — Одес., від 1937 — Микол. обл. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від серпня 1941 до березня 1944 — під румун. окупацією. 1970 проживали 365 осіб. Нині функціонують заг.-осв. школа, дитсадок; 2 б-ки, 2 клуби; 2 фельдшер.-акушер. пункти. 1913 за 6 км на Пд. Сх. від М., у куті між Сосиц. і Березан. лиманами В. Гошкевич виявив залишки городища, яке ототожнив з давнім Одесом. На той час його пл. була 2,75 га, нині — менше 2 га (унаслідок розмивання мисового кута). У 1970-х рр. городище дослідив А. Бураков під час масштаб. археол. розвідки Периферій. загону Ольвій. експедиції Інституту археології АН УРСР від Одес. затоки до Пн. Криму (разом з учнями С. Буйських, Б. Магомедовим і В. Отрешком). Він встановив, що пам’ятка побл. сучас. М. могла виникнути як зх. форпост Ольвії у післягет. період її історії. На розкопаній площі цією експедицією виявлено потужну систему оборони — 2 рови, земляний вал, кам’яну двохпанцирну стіну (тришарова у вертикал. попереч. розрізі), а також на тер. — фрагменти стін, складених із необробленого каміння на глинистому розчині; знайдено 364 фрагменти кераміки амфор, кухон. і столового посуду серед. 3 — кін. 1 ст. до н. е. 2001 городищу надано статус пам’ятки археології нац. значення. 1979 створ. заказник місц. значення Кільчен. бухта (120 га), однак через пересихання та зміну берег. лінії, гідрол. і біол. режимів 1984 охорон. статус скасовано.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
