Махринська-Степачова Галина Павлівна
Визначення і загальна характеристика
МАХРИ́НСЬКА-СТЕПАЧО́ВА Галина Павлівна (20. 08. 1935, м. Дмитров Моск. обл. — 08. 11. 2014, м. Горно-Алтайськ, РФ) — скульпторка, живописець. Член СХУ (1970-і рр.). Закін. Київський художній інститут (1961; викл. М. Лисенко, М. Рябінін). Працювала у Центр. технол. контрол.-вироб. лаб. дит. іграшок УРСР (Київ, 1961–68); на творчій роботі. Учасниця респ. мистецьких виставок від 1964. Виїхала 1986 до РФ. Осн. тема — материнство. Авторка станк. і монум. скульптур (використовувала переважно ковану мідь, мармур), ляльок (бл. 50 шт., відзначені на конкурсах), ікон та іко-ностасів для православ. церков Алтай. краю. Іконопис М.-С. позначений високим професіоналізмом, тонким відчуттям кольору, дотриманням традиц. канону.
Додаткові відомості
- Основні твори
- скульптури — «Хай завжди буде сонце!» (1963), «Доле моя, доле» (1966), «Ма-теринство» (1966; 1976; 1980; 1981), «Сімейка» (1981); композиції — «Мадонна» (1980), «Альонушка» (2003, м. Горно-Алтайськ); ікони — «Казанська» (1986; 1989; 1993; 1995; 1997; 2002), «Володимирська» (1987; 1990; 1996), «Божа Матір Скоропослушниця», «Св. Пантелеймон», «Великомучениця Варвара» (усі — 1988–89), «Різдво Богородиці» (1993; 1999), «Введення до храму» (1993; 2000), «Державна» (1994; 1995; 1997), «Тихвинська» (1995), «Покрова», «Благовіщення» (обидві — 1997), «Милостива» (2003), «Абала-цька» (2005).