Маяк

МАЯ́К — по­стійно діючий навігаційний орієнтир для суден, що служить для роз­пі­знава­н­ня берега, по­значе­н­ня небезпечного для мореплавства місця та ви­значе­н­ня місця знаходже­н­ня судна під час плава­н­ня по­близу берега. Як правило, М. — стаціонарна споруда баштового типу (часто з яскравим контраст. забарвле­н­ням) для орієнтува­н­ня суден у небезпеч. місцях. М. оснащені потуж. джерелом світла і забезпечені оптич. засобами для посиле­н­ня світл. сигналу вночі: засоби світл. сигналізації (оптичні апарати з електр. або ін. лампами, лазери), що забезпечують видимість на від­далі до 15 мор. миль (27,8 км). М. може подавати суднам і звук. сигнали, пере­давати радіосигнали в умовах недо­статньої видимості (напр., у тумані, через рельєф). Використовують акуст. повітряні (наутофони, сирени), під­водні (осцилятори, дзвони) і радіотех. засоби сигналізації, що працюють синхрон­но. Кожному М. присвоєно ви­значений сигнал. Завдяки за­стосуван­ню сучас. навігац. технологій роль М. дещо знизилася. За місцем установле­н­ня М. поділяють на берегові (встановлюють на березі чи на прибереж. о-вах), морські, або плавучі (у від­критому морі на природ. чи штуч. основах; судна з маяковою апаратурою, встановлені на якір у точно ви­значеному місці; використовують далеко від берег. лінії і при входах у порт як лоцман. станцію). За функціонал. при­значе­н­ням М. роз­діляють на вказівні або роз­пі­знавальні (служать знаками при вході в порт або в тому місці, де судна міняють курс; для по­значе­н­ня небезпеч. ділянок), при­ймальні (на під­ході до порту), за­стережні, поворотні, створні (для вказівки суднам входу в гавань, порт). М. — точка на горизонті, що для багатьох навігац. потреб недо­статньо. Тому для по­значе­н­ня проходів у порти, гирла річок М. використовують як знаки створів: будують 2 М. різної висоти; дальній М. завжди вищий за ближнього; якщо судно на правил. курсі, то з нього можна спо­стерігати обидва М. одночасно, один над іншим; завдяки різниці висот знаків створів можна точно ви­значити, в яку сторону проводити коректува­н­ня курсу. Осн. ві­домості про М. (опис зовн. ви­гляду споруд, особливості світі­н­ня, дані про видимість) наведено у посібниках для плава­н­ня, на мор. навігац. картах. Координати М. точно ви­значені і нанесені на карту; світло М. не має бути прийняте за випадковий вогонь на березі. Як тимчас. берегові споруди за­стосовують бакени. М. будували здавна. Одним із «семи чудес» світу вважали Александрій. (Фарос.) М. (3 ст. до н. е., існував бл. 1500 р.) біля входу в єгипет. порт Александрія. Давні греки і фінікійці роз­мічали небезпечні проходи вогнями багать. У Франції берегову лінію не по­значали вогнями до 17 ст. для запобіга­н­ня нападам піратів. Як М. 1886–1902 використовували статую Свободи у США. Як джерело світла на М. використовували камʼяне вугі­л­ля, ріпакову олію, гас. Оберта­н­ня лінз забезпечував годин­ник. механізм, що приводив у рух до­глядач М. Винахід 1820 лінз Френеля значно збільшив інтенсивність світл. пучків М. Удосконалювали тримал. кон­струкцію, роз­робили кілька типів М. На поч. 20 ст. вагомий внесок в удосконале­н­ня кон­струкції М. зробив швед. учений Ґ. Дален, вина­йшовши соняч. клапан, що до­зволив автоматизувати роботу М., включаючи М. уночі і вимикаючи у сонячну погоду. Необхідність у до­глядачах практично зникла: їх зав­да­н­ня зводили до екс­треного ремонту М. Для забезпече­н­ня високої ефективності роботи М. світло концентрують лінзами, що обертаються; у старих М. — у горизонт. площині у кілька напрямів. Від 2-ї пол. 20 ст. на М. встановлюють радіолокац. від­бивачі. У сучас. М. із дзеркалами, що обертаються, годин­ник. механізм рухає електро­двигун. Джерелами живле­н­ня в сучас. М. є електро­енергія, під­ведена від електро­станції на березі, сонячна батарея або дизел. генератор. У мор. М. можуть за­стосовувати радіо­ізотопні термо­електр. генератори. У сучас. автоматизов. М. система лінз, що обертаються, замінена джерелом над­звичайно яскравого світла, що ви­промінює короткі всенаправлені спалахи: світло концентрується в часі, а не в просторі. Принцип роботи цих М. схожий з аеро­дром. і габарит. вогнями на високих будовах. Замість по­стій. джерела світла спо­стерігач бачить короткі по­вторювані спалахи. За­стосува­н­ня пульсуючого світла до­зволяє створити для кожного М. певну світлову схему, що до­зволяє ідентифікувати М. Для спроще­н­ня проходже­н­ня суднами небезпеч. місць і мілин башта М. може мати характерне кольор. забарвле­н­ня з декількох смуг (т. зв. денна мітка); у нічний час за­стосовують секторні вогні, що до­зволяють ви­значити, з якого боку судно під­ходить до М. Кольори сектор. вогнів: білий по­значає без­печний для проходу сектор; червоний — ліворуч від без­печ. сектора область, зелений — праворуч від без­печ. сектора область для суден, що на­ближаються. Найважливіші М. світу повністю автоматизовані; удосконале­н­ня в навігації, за­стосува­н­ня GPS при­звели до скороче­н­ня неавтоматизов. М. (ос­­тан­ній демонтовано у 1990-і рр.). В Україні працюють бл. 60 М., найдавніші з них збудовано у 1-й пол. 19 ст. Перший електр. М. у Рос. імперії ввели в екс­плуатацію 1867 в Одесі. М. роз­таш. на берегах Чорного та Азов. морів, а також Керчен. протоки: Херсонес. (1816), Тарханкут. (1817), Інкерман. перед. і задній М. (1821), Євпаторій. (1861), Павлів. перед. (1863) і задній (1907) М., Комиш-Бурун. перед. М. (1866), Чурбас. задній М. (1872), Чаудин. (1886), Меганом. (1895), Іллін. (1899), Бурун. перед. і задній М. (1906), Ялтин. (1908), Рибачий (1968; усі — АР Крим); Очаків. перед. і задній М. (1826), Вікторів. перед. і задній М. (1856), Лупарів. перед. М., Кисляків. задній М., Руський задній М. (усі — 1862), Аджигол., Перед. і Задній Сіверсів М. (усі — 1866), Дні­про-Лиман. перед. і задній М. (1884), Хаблів. перед. і задній М. (1902; усі — Микол. обл.); Тендрів. (1827), Бирючий (1882), Генічес. (1883), Станіслав., Аджигол. (обидва — 1911; усі — Херсон. обл.); Білосарай. (Донец. обл., 1836), Бердян. нижній (1838) і верх­ній (1878) М. (Запоріз., обл.); Одес. (1827) та Воронцов. (1845) М. в Одесі, М. о-ва Зміїний (1843), Дністров.-Царегр. (1851), Санжій. (1921), Чорномор. (1965), Лузанів. (1979), Григорів. (1986; усі — Одес. обл.). Напр., М. на Одещині: 1-го класу — Одес., Воронцов., Санжій. та о-ва Зміїний; 2-го класу — Дністров.-Царегр.; 7 працюють в автомат. режимі. Споруджено 2007 храм-маяк Миколи Мірлікійського (АР Крим, проект А. Гайдамаки) як меморіал памʼяті загиблих на водах.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю