Мгарський Спасо-Преображенський чоловічий монастир УПЦ МП
МГА́РСЬКИЙ СПА́СО-ПРЕОБРАЖЕ́НСЬКИЙ ЧОЛОВІ́ЧИЙ МОНАСТИ́Р УПЦ МП Засн. 1619 коштом княгині Раїни Вишневецької (двоюрід. сестри Петра Могили) на її землях побл. м. Лубни (нині Полтав. обл.) на правому березі р. Сула (неподалік від с. Мгар, нині Лубен. р-ну). Раїна Вишневецька доручила розбудову обителі ігумену Ісайї (Копинському), який 1631 став митрополитом Київським. 1628 закладено першу дерев’яну Преображен. церкву, 1629 завершено побудову трапезної з Благовіщен. церквою, 1654 освячено кам’яну церкву св. Спаса. У квітні 1654 тут помер (під час повернення з Москви) і був похований святійший Патріарх Константинопольський Афанасій (Пателарій), який 1662 причислений до лику святих (нині його мощі зберігаються у Благовіщен. соборі Харкова). 1683–84 закладено ка-м’яний Преображен. собор (арх. Іоанн Баптист із м. Вільно, нині Вільнюс) на кошти гетьмана І. Самойловича (завершив 1692 гетьман І. Мазепа), збудовано нові келії, пекарню, лікар. корпус, за брамою — готель і стайню (закін. 1686), територію обнесено валом; у 1688 — кам’яну браму з дерев’яною церквою архістратига Михаїла (ктитори: лубен. полковник Л. Свічка, гадяц. полковник М. Бурохович, миргород. полковник Д. Апостол; арх. Іоанн Баптист). 1695 згоріла трапезна з Благовіщен. церквою та келіями. Арх. Іоанн Баптист розпочав буд- во нової кам’яної трапезної і Благовіщен. церкви, після його смерті 1700 продовжив роботи майстер Афанасій Пирятинський. 1736 чергова масштабна пожежа завдала знач. збитків. 1737 на кошти принца Людвіґа Гессенського зведено пн. келій. корпус. Від 1737 — ігуменом, від 1744 — першим архімандритом був святитель Йоасаф (Горленко), єпископ Бєлгородський (нині його святі мощі знаходяться у Преображен. соборі м. Бєлгород, РФ). 1742 він отримав від рос. імператриці Єлизавети Петрівни кошти на відновлення погорілого монастиря. 1754 митрополит Київський Тимофій (Щербацький) освятив відбуд. Преображен. собор. 1762–65 виготовлено новий іконостас (різьбяр і скульптор С. Шалматов). 1837–44 споруджено нову дзвіницю, 1846 — одноповерх. архієрей. дім, у 2-й пол. 19 ст. — двоповерх. готель. 1855 надбудовано другий поверх пн. корпусу келій. Наприкінці 19 ст. капітально відремонтовано Благовіщен. церкву, побудовано ка-м’яну Афанасіїв. церкву, територію обнесено кам’яним муром. Тривалий час монастир залишався осередком православ’я і культури на Лівобереж. Україні. Так, Ісайя (Копинський) 1622 організував братство, яке активно протидіяло окатоличуванню українців. 1663 під ім’ям монаха Гедеона в обителі знаходився син гетьмана Б. Хмельницкого — Юрій. Укр. гетьмани і рос. монархи неодноразово видавали монастирю охоронні універсали та жалувані грамоти, сприяючи розширенню монастир. угідь і госп. незалежності. Окрім укр. гетьманів, його відвідували рос. цар Петро І, рос. поет О. Пушкін, класики укр. літ-ри 19–20 ст., зокрема Т. Шевченко. Тут поховані Патріарх Константинопольський Серафим ІІ (Анін) (помер 1799), митрополит Київський Йосип (Нелюбович-Тукальський) (1676), архієпископи Тобольский Амвросій (Келембет) (1826) і Полтавський (згодом — Псковський) Мефодій (Піснячевський) (1845). Архів монастиря і Мгар. літопис (створ. у 17–18 ст.) містили цінні відомості з монастир. історії та історії України. Нині їхні частини зберігаються у НБУВ і в ЦДІА України в Києві, Харків. наук. б-ці та ін. На поч. серпня 1919 більшовики розстріляли ігумена Амвросія і 16 монахів із 24-х (похов. на монастир. кладовищі). 1923 монастир закрито. У 1930-х рр. на його тер. розташовувався патронат для дітей «ворогів народу», від 1937 — дисциплінар. батальйон, від 1945 — військ. частина, від 1986 — піонер. табір. Під час 2-ї світової війни 1941–45 у Преображен. соборі звершувалися богослужіння. Н.-д. і проект. сектором Респ. спец. наук.-реставрац. вироб. майстерень (Київ) виконано комплексні наук. дослідж. і виготовлено проект реставрації фасадів Преображен. собору, постановою РМ УРСР від 24 серпня 1963 будівлі надано охорон. номер. 1993 руїни монастиря передано Церкві, розпочато відновлення споруд. До складу першої чернечої громади увійшло бл. 20 осіб, нині у монастирі проживають 30 ченців, 12 із яких перебувають у священ. сані. Намісник (від 1993) та настоятель (від 2012) — митрополит Полтавський і Миргородський Филип (Осадченко).
Рекомендована література
- Историко-статистическій очеркъ Лубенскаго Мгарскаго Преображенскаго монастыря. О., 1894;
- Модзалевський В. Л. Будування церквів у Лубенському Мгарському монастирі в рр. 1682–1701 // Наше минуле. К., 1918. Ч. 3;
- Ульяновський В. Трагедія в Лубенському Мгарському монастирі 1919 р. // КС. 2000. № 6;
- Вечерський В. Втрачені об’єкти архітектурної спадщини України. К., 2002;
- Филип (Осадченко), митрополит Полтавський і Миргородський. Мгарський Спасо-Преображенський монастир. Огляд історії та місіонерства, життєпис видатних діячів, пов’язаних з обителлю. 2-е вид. П., 2013.
Фотоілюстрації
