Мегоффер Юзеф
МЕГО́ФФЕР Юзеф (19. 03. 1869, с. Ріпчиці, нині Дрогоб. р-ну Львів. обл. — 08. 07. 1946, м. Вадовіце, нині Малопольс. воєводства, Польща) — живописець, графік. Навч. у Краків. школі образотвор. мистецтва (1887–94; викл. Я. Матейко, В. Лущкевич), у Парижі в Академії Колароссі та Нац. школі образотвор. мистецтва (1894–96; викл. Л. Бонн). Працював у Парижі, Відні, Швейцарії, Італії. Від 1897 — у Кракові. Від 1902 — проф. Краків. АМ. Малював портрети, краєвиди, фігурні композиції, проектував вітражі, розписи, мозаїки, плакати і книжк. обкладинки. У Кракові брав участь у відновленні Маріац. костелу (1889–91) та катедри Вавел. замку (1900–07). У м. Фрибурґ (Швейцарія) 1895–1935 створив ансамбль із 13-ти вітражів для місц. собору. Був однією з гол. фігур авангард. руху «Молода Польща», майстром сецесії та символізму. Створював іл. для часопису «Chimera» (1900–04), графічні твори в техніках літографії, офорта, акватинти, сухої голки. 1892–94 виконав у Парижі картон вітража «Заснування Львівського катедрального собору королем Казимиром Великим» (виконаний на мюнхен. ф-ці та встановлений 1896 у вікні пн. стіни пресвітерія львів. римо-катол. катедри). Неодноразово відвідував Львів, брав участь у міських виставках від 1894. На Галиц. крайовій виставці 1894 отримав золоту медаль за портрет скульптора К. Лящки. Від 1907 оздоблював найдавнішу частину Вірмен. церкви у Львові. 1912–13 за його картонами на ф-ці скляних виробів у м. Мурано (Венеція) зроблено мозаїки для цього львів. храму. У бані розміщено велику композицію «Свята Трійця», у сферич. парусах — 4 жін. фігури, що символізують чесноти. М. застосував тут сецесійно трансформов. мотиви давнього вірмен. мистецтва з мініатюр «Євангелія» 11 ст. Виконав обкладинку кн. «Польське мистецтво» (Л., 1903). Деякі картини зберігаються у Львів. галереї мистецтв.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Дріб’язки на каміні» (1895), «Розмова» (1896), «Співачка» (1896; золота медаль Всесвіт. виставки у Парижі, 1900), «Муза» (1897), «Танець» (1898), «Пеґас» (1901), «Дивний сад» (1903), «Дружина» (1904), «Тріумфуюча Європа» (1905), «Замріяна царівна» (1906), «Червона парасолька», «І. Аксентович» (обидва — 1907), «Травневе сонце» (1911), «Золотий вік» (1929); вітраж «Життя — короткий сон» (1904).