Кислиця (Кислицин) Володимир Олександрович
КИСЛИ́ЦЯ (КИСЛИ́ЦИН) Володимир Олександрович (09. 01. 1883, Київ, за ін. даними — м. Біла Церква, нині Київ. обл. — 17. 05. 1944, м. Харбін, Китай) — військовик. Закін. Одес. піхотне юнкер. училище (1900), офіцер. кавалерій. школу (1908). Учасник рос.-япон. 1904–05 і 1-ї світ. воєн. Був командиром 11-го драгун. полку, стрілец. полку, нач. 3-ї кавалерій. дивізії, командиром 3-го кавалерій. корпусу. В армії Української Держави 1918 — командир 1-ї кінної бригади 3-ї кінної дивізії 7-го Харків. армій. корпусу. Виїхав до Німеччини, звідти — до білогвард. армії Пн. обл. генерала Є.-Л. Міллера (від червня 1919 — генерал для доручень при головнокомандувачі). Згодом перейшов на Сх. фронт до адмірала О. Колчака. Командував кавалерій. бригадою, Уфим. кавалерій. дивізією. Від березня 1920 — у Далекосх. армії: командир 1-ї Маньчжур. зведеної дивізії, від серпня 1921 — 1-го Забайкал. корпусу. На еміграції від 1922. Від 1935 — керівник рос. поліцейських держ. залізниці Пн. Маньчжурії, голова об’єднання рос. емігрантів Маньчжурії. Автор спогадів «В огне Гражданской войны» та ін.
Рекомендована література
- Шмаглит Р. Г. Белое движение: 900 биографий крупнейших представителей русского военного зарубежья. Москва, 2006;
- Литвин М., Науменко К. Збройні сили України першої половини ХХ ст. Генерали і адмірали. Л.; Х., 2007.
Завантажити статтю
Людина 
