Кичинський Анатолій Іванович

Визначення і загальна характеристика

КИЧИ́НСЬКИЙ Анатолій Іванович (04. 04. 1950, с. Преображенка Чаплин. р-ну Херсон. обл.) — поет, пере­кладач, художник. Член НСПУ (1977), АУП (1997), почес. чл. НСХУ (2010). Літ. премії ім. П. Усенка (1982), ім. Б. Нечерди (2000). Національна премія України імені Т. Шевченка (2006) за зб. «Пролітаючи над листопадом» (2004) і «Танець вогню» (2005; обидві — Херсон). Закін. Херсон. пед. ін­ститут (1972), Вищі літ. курси при Літ. ін­ституті у Москві (1981). Працював кор.-організатором Бюро пропаганди худож. літ-ри СПУ (1973–77), літ. консультантом при Херсон. організації СПУ (1978–79), кер. Херсон. молодіж. літ. обʼ­єд­на­н­ня (1983–88), гол. ред. г. «Гривна» (1994–96). Перший кер. Херсон. товариства української мови ім. Т. Шевченка (1989–90). Дебютував 1966. У творчості К. органічно по­єд­нано традиц. і модерне, закоріненість у фольклорну стихію та вишуканість естета; синтезовано різноманітні мотиви й аспекти світ. поезії: неподоланого трагізму людського існува­н­ня, долі сучас. мистецтва і митців, сенсу буття, взаємин людини та природи, єд­ності природ. й людського начал. К. належить до поетів тонкого та ерудов. асоціат. мисле­н­ня, з рівною майстерністю володіє фольклор. інтонаціями, стилізаціями під нар. пісню, проникливою ліричністю, культурою класич. версифікації, поетикою філос. роз­думів, модер. при­йомами та формами. Крізь його доробок струменіють шевченків. мотиви (монолог «Тарас Шевченко. Автопорт­рет із свічкою», екфразис «Тарас Шевченко і діти-байгуші. Папір, сепія», мініатюри «На могилу Тараса Шевченка…», «Зібгалася калачиком душа…» та ін.). К. — майстер поем. ліро-епосу («Іспанська печаль», «Вишива­н­ня хрестиком») та балад. жанру («Балада врятованого вікна», «Концтабірна балада»), пісні («Накинь на плечі плащ…») і романсу («Золота моя жінко, золота моя муко…»). Сповнені драматизму граційні фольклорні стилізації («Вість», «По­стіль») сусідять з верлібр. структурами, пере­йнятими тонким гумором і дотепністю («Рибний день», «Чорний гумор», «Пошитий у дурні»). Чимало віршів написано на межі поезії та живопи- су («Акварель», «Натюрморт», «Осінь. Гравюра на дереві»). Пере­кладає з рос. (Б. Пастернак, А. Тарковський), литов. (Ю. Марцинкявічус, С. Йонаускас), осетин. (Т. Хаджета) мов. За­ймається живописом, серед полотен — «Теплий місяць» (2006), «Осін­ній мотив» (2008), «Солоне озеро», «Невчасний сніг» (обидва — 2009).

Тв.: Вулиця закоханих дерев. К., 1976; Світло трави. Сф., 1979; Землі зелена кров. К., 1982; Листоноша — Земля. Сф., 1985; Дорога завдовжки в любов. К., 1988; По­вторе­н­ня не­пройденого. К., 1990; В гості до мами. К., 1991; Жива і скошена тече в мені трава. Хн., 1999; Бджола на піску. Хн., 2003; Срібна голка і нить золота. Хн., 2010.

Літ.: Гордасевич Г. Срібна голка і золота нитка // Дні­про. 1990. № 8; Мельник Я. Своє віконце у без­кінечність // Сила вогню і слова. К., 1991; Немченко І. Лірична Шевченкіана Анатолія Кичинського // Другі Шевченків. чита­н­ня, присвяч. 150-річчю «Заповіту» і 155-річчю «Кобзаря»: Мат. всеукр. наук.-практ. конф. Пере­яслав-Хмельницький, 1995; Каляка М. Кичинський Анатолій Іванович // Каляка М. Шевченко і Херсонщина: Історія, люди, долі. Хн., 1997; «Висока хвиля в серце заплива…» (Поетичний світ Анатолія Кичинського): Бібліогр. посіб. Хн., 2000; Голобородько Я. Рейтинг і талант: Поетична культура Анатолія Кичинського // Полюси інтелектуальної Таврії: Сучасні акценти тавріє­знавства. Хн., 2000; Його ж. Мистецтво слова Анатолія Кичинського // Світ таврійських письмен­ників: Імена, долі, твори. Хн., 2001; Яцюк Л. Подобатися лише поезії… // ЛУ. 2004, 19 лют.; Голобородько Я. Фольклорність, «прокласичність», модерність — бренд Анатолія Кичинського // Степ: Літ.-худож. альм. 2007. № 15; Немченко І. Кобзареві мотиви в творчості Анатолія Кичинського // Шевченкова офіра: Ст. та дослідж. К.; Хн., 2008; Загороднюк В. Спрага бджоли // Степ: Літ.-худож. альм. 2009. № 17; Базилевський В. Спіральний рух // ЛУ. 2010, 15 квіт.

І. В. Немченко

Завантажити статтю