Кичинський Анатолій Іванович

КИЧИ́НСЬКИЙ Анатолій Іванович (04. 04. 1950, с. Преображенка Чаплин. р-ну Херсон. обл.) — поет, пере­кладач, художник. Член НСПУ (1977), АУП (1997), почес. чл. НСХУ (2010). Заслужений діяч мистецтв України (2025). Національна премія України імені Т. Шевченка (2006) за зб. «Пролітаючи над листопадом» (2004) і «Танець вогню» (2005; обидві — Херсон). Літ. премії ім. П. Усенка (1982), ім. Б. Нечерди (2000). Закін. Херсон. пед. ін­ститут (1972), Вищі літ. курси при Літ. ін­ституті у Москві (1981). Працював кор.-організатором Бюро пропаганди худож. літ-ри СПУ (1973–77), літ. консультантом при Херсон. організації СПУ (1978–79), кер. Херсон. молодіж. літ. обʼ­єд­на­н­ня (1983–88), гол. ред. г. «Гривна» (1994–96). Перший кер. Херсон. товариства української мови ім. Т. Шевченка (1989–90). Дебютував 1966. У творчості К. органічно по­єд­нано традиц. і модерне, закоріненість у фольклорну стихію та вишуканість естета; синтезовано різноманітні мотиви й аспекти світ. поезії: неподоланого трагізму людського існува­н­ня, долі сучас. мистецтва і митців, сенсу буття, взаємин людини та природи, єд­ності природ. й людського начал. К. належить до поетів тонкого та ерудов. асоціат. мисле­н­ня, з рівною майстерністю володіє фольклор. інтонаціями, стилізаціями під нар. пісню, проникливою ліричністю, культурою класич. версифікації, поетикою філос. роз­думів, модер. при­йомами та формами. Крізь його доробок струменіють шевченків. мотиви (монолог «Тарас Шевченко. Автопорт­рет із свічкою», екфразис «Тарас Шевченко і діти-байгуші. Папір, сепія», мініатюри «На могилу Тараса Шевченка…», «Зібгалася калачиком душа…» та ін.). К. — майстер поем. ліро-епосу («Іспанська печаль», «Вишива­н­ня хрестиком») та балад. жанру («Балада врятованого вікна», «Концтабірна балада»), пісні («Накинь на плечі плащ…») і романсу («Золота моя жінко, золота моя муко…»). Сповнені драматизму граційні фольклорні стилізації («Вість», «По­стіль») сусідять з верлібр. структурами, пере­йнятими тонким гумором і дотепністю («Рибний день», «Чорний гумор», «Пошитий у дурні»). Чимало віршів написано на межі поезії та живопи- су («Акварель», «Натюрморт», «Осінь. Гравюра на дереві»). Пере­кладає з рос. (Б. Пастернак, А. Тарковський), литов. (Ю. Марцинкявічус, С. Йонаускас), осетин. (Т. Хаджета) мов. За­ймається живописом, серед полотен — «Теплий місяць» (2006), «Осін­ній мотив» (2008), «Солоне озеро», «Невчасний сніг» (обидва — 2009).