КИШАКЕ́ВИЧ Йосиф Маркелович (26. 10. 1872, м. Лежайськ, нині Польща — 18. 04. 1953, Львів) — композитор, хоровий диригент, музично-громадський діяч, педагог, церковний діяч УГКЦ. Член Спілки композиторів СРСР (1940). Закінчив музичну школу у Пере­мишлі (1888; викладач Л. дʼАрма Дітц), на­вчався у Львівському (1891–94), закінчив Пере­миську (1895) духовну семінарію. 1891 брав участь в організації хору Пере­миського «Боян», який очолив 1895. Водночас працював у 1-й і 2-й українських чоловічих гімназіях та Руському ін­ституті для дівчат. 1896 висвячений і при­значений катехитом Дівочої школи ім. Св. Схоластики на Засян­ні. 1898 очолював комісію зі скла­да­н­ня статуту товариства «Союз українських музик». 1901 першим серед композиторів Галичини дав авторський концерт. Від­тоді — капелан ав­стрійської армії в м. Ярослав (нині Польща), після 1-ї світової війни — Міського загального шпиталю (до 1939), був обраний радником Митрополичої консисторії та членом Богословського наукового товариства у Львові. Перші музичні твори написав ще в семінарії — «Молодість минула» (слова Ю. Федьковича), музика до Служби Божої (обидва — 1892). У 1895–1902 створив акапельні твори «Де ж ти забарилось» (слова У. Кравченко), «Могила» (слова Б. Грінченка), «Рута» (слова В. Масляка), кантати «Дума», «На вічну памʼять І. Котляревському», «Тарасова ніч», «Гамалія» (усі — слова Т. Шевченка), «Великі роковини» (слова В. Масляка), баладу «Катерина» (слова Т. Шевченка), цикл пісень до Служби Божої та драму «Лівія». 1902–19 написав гімни «Ой не нам в кай­данах ходити» і «Не плакати нам», цикл військових хорів «До бою», «Україна», «Гей вперед, за рідний край», «Ура — у бій», «Побідна пісня загрими», «Коли ми вмирали», «Спіть герої, спіть», кантати «Шевченкові» (слова Лесі Українки), «Радуйся, мати», хор «Витай між нами, Христе, витай». 1923–32 створив цикли церковних пісень (ви­дані у 20-ти збірниках у Львові). 1937 написав світські твори «Наша дума, наша пісня», «Заповіт» (обидва — слова Т. Шевченка), «Хотіла б я піснею стати» (слова Лесі Українки). Його музика до Служби Божої по­стійно звучала у всіх греко-католицьких церквах Галичини. Пере­бува­н­ня у Львові ви­значило новий напрям у діяльності К. як світського композитора (пере­важали твори ліричного спрямува­н­ня). Звертався до лірики О. Олеся, Х. Алчевської, Н. Лівицької-Холодної, К. Малицької, Лесі Українки. Його твори уві­йшли до репертуару «Бояна», чоловічого хору «Бандурист» (обидва — Львів). В остан­ні роки життя знову писав церковну музику. Автор «Історії музики» (у 8-ми зошитах, не завершено).