Масютко Михайло Савич
МАСЮ́ТКО Михайло Савич (18. 11. 1918, с. Чаплинка, нині смт Херсон. обл. — 18. 11. 2001, Луцьк) — учасник національно-визвольного руху, письменник. Від 1933 навч. у Херсон., від 1934 — у Запоріз. пед. інститутах. 1936 відрах. із 3-го курсу і виключений із комсомолу за розмови про голодомор 1932–33. Відтоді учителював на Житомирщині. 1937 за звинуваченням у контррев. пропаганді засудж. до 5-ти р. ув’язнення. Покарання відбував на Колимі (РФ). 1939 Верхов. суд СРСР скасував вирок М., 1940 його реабіліт., але влада заборонила залишати Колиму. На поч. 1942 призваний до армії, брав участь у бойових діях. Демобілізов. 1946. У 1948 вступив до Львів. полігр. інституту. За 4 місяці до захисту диплома відрах. за реферат із філософії, у якому стверджував, що, окрім комуніст., існує ще й заг.-людська мораль. Водночас 1949–53 навч. на філол. факультеті Львів. пед. інституту. Був н. с. Львів. літ.-мемор. музею І. Франка, продовжив пед. працю на Волині, Київщині та в Криму. Від 1963 — у Львові: оформлювач видавництва «Каменяр». Познайомився із шістдесятниками, писав статті для самвидаву, які передавав для розповсюдження братам М. і Б. Гориням, сестрам М. і Л. Грималюк, Л. Попадюк, Л. Стогноті. Серед них — «Сучасний імперіалізм», «Класова та національна боротьба на сучасному етапі розвитку людства», «Література та псевдолітература на Україні», «Відповідь матері Василя Симоненка Щербань Ганні Федорівні», записка до М. Гориня «Мета статті не та…». 4 вересня 1965 заарешт., 23 березня 1966 за звинуваченням у антирад. агітації і пропаганді засудж. до 3-х р. тюрем. ув’язнення і 3-х р. таборів суворого режиму (Верхов. суд СРСР замінив на 6 р. таборів суворого режиму). Покарання відбував у Мордовії (РФ), де зібрав свідчення й документи багатьох політв’язнів і підготував обвинувал. акт рад. «правосуддю» та надіслав його до ВР УРСР і передав за кордон. В ув’язненні написав оповідання «Смерть Сталіна», яке з віршем З. Красівського «Свобода» також передав через дружину за кордон. 1971 звільнений. Мешкав у с. Дніпряни (Новокахов. р-ну Херсон. обл.) під постій. наглядом КДБ. У березні 1977 відвідав О. Мешко в Києві, зустрічався з Л. Лук’яненком, погодився на членство в Укр. Гельсин. групі, але без оголошення його імені, поки не закінчить автобіогр. кн. «В полоні зла», над якою, переховуючи написане, працював 1973–79 (опубл. 1999 у Львові). Наприкінці 1980-х — на поч. 1990-х рр. писав публіцистику. Реабіліт. 1992. Автор кн. «Досвітній сполох: Оповідання» (2003), «Химера» (2007), «Євшан-зілля: Поезії» (2010; усі — Львів). У вересні 2001 переїхав до Луцька. Ім’ям М. названо школу в Дніпрянах та вулицю в Новій Каховці.
Рекомендована література
- Чорновіл В. Лихо з розуму (Портрети двадцяти «злочинців»): Зб. мат. Париж, 1967;
- Зайцев Ю. Д. Дисиденти: Опозиційний рух 60–80-х рр. // Молодь України. 1991, 14, 16, 17, 18, 21, 22 трав.;
- Його ж. «Ні в чому не признався, ні на кого не дав свідчень» // За Вільну Україну. 1997, 6 груд.;
- Денека О. Масютко Михайло // Укр. журналістика в іменах. Вип. 5. Л., 1998;
- Лопушинський І. «За любов мою, земле, до тебе, за любов мою, люди, до вас…» (Світлій пам’яті борця за незалежну Україну М. С. Масютка) // Зона. 2006. № 20;
- Гель І. А. Виклик системі: Український визвольний рух другої половини ХХ століття. Л., 2013.
Завантажити статтю
Людина 
