Масютко Михайло Савич

МАСЮ́ТКО Михайло Савич (18. 11. 1918, с. Чаплинка, нині смт Херсон. обл. — 18. 11. 2001, Луцьк) — учасник національно-визвольного руху, письмен­ник. Від 1933 навч. у Херсон., від 1934 — у Запоріз. пед. ін­ститутах. 1936 від­рах. із 3-го курсу і виключений із комсомолу за роз­мови про голодомор 1932–33. Від­тоді учителював на Житомирщині. 1937 за звинуваче­н­ням у контр­рев. пропаганді засудж. до 5-ти р. увʼязне­н­ня. Покара­н­ня від­бував на Колимі (РФ). 1939 Верхов. суд СРСР скасував вирок М., 1940 його реабіліт., але влада заборонила залишати Колиму. На поч. 1942 при­званий до армії, брав участь у бо­йових діях. Демобілізов. 1946. У 1948 вступив до Львів. полігр. ін­ституту. За 4 місяці до захисту диплома від­рах. за реферат із філософії, у якому стверджував, що, окрім комуніст., існує ще й заг.-людська мораль. Водночас 1949–53 навч. на філол. факультеті Львів. пед. ін­ституту. Був н. с. Львів. літ.-мемор. музею І. Франка, продовжив пед. працю на Волині, Київщині та в Криму. Від 1963 — у Львові: оформлювач видавництва «Каменяр». По­зна­йомився із шістдесятниками, писав стат­ті для самвидаву, які пере­давав для роз­по­всюдже­н­ня братам М. і Б. Гориням, сестрам М. і Л. Грималюк, Л. Попадюк, Л. Стогноті. Серед них — «Сучасний імперіалізм», «Класова та національна боротьба на сучасному етапі роз­витку людства», «Література та псевдолітература на Україні», «Від­повідь матері Василя Симоненка Щербань Ганні Федорівні», записка до М. Гориня «Мета стат­ті не та…». 4 вересня 1965 заарешт., 23 березня 1966 за звинуваче­н­ням у антирад. агітації і пропаганді засудж. до 3-х р. тюрем. увʼязне­н­ня і 3-х р. таборів суворого режиму (Верхов. суд СРСР замінив на 6 р. таборів суворого режиму). Покара­н­ня від­бував у Мордовії (РФ), де зібрав свідче­н­ня й документи багатьох політвʼяз­­нів і під­готував обвинувал. акт рад. «правосуд­дю» та надіслав його до ВР УРСР і пере­дав за кордон. В увʼязнен­ні написав оповіда­н­ня «Смерть Сталіна», яке з віршем З. Красівського «Свобода» також пере­дав через дружину за кордон. 1971 звільнений. Мешкав у с. Дні­пряни (Новокахов. р-ну Херсон. обл.) під по­стій. на­глядом КДБ. У березні 1977 від­відав О. Мешко в Києві, зу­стрічався з Л. Лукʼянен­­ком, погодився на членство в Укр. Гельсин. групі, але без оголоше­н­ня його імені, поки не закінчить автобіогр. кн. «В полоні зла», над якою, пере­ховуючи написане, працював 1973–79 (опубл. 1999 у Львові). На­прикінці 1980-х — на поч. 1990-х рр. писав публіцистику. Реабіліт. 1992. Автор кн. «Досвітній сполох: Оповіда­н­ня» (2003), «Химера» (2007), «Євшан-зілля: Поезії» (2010; усі — Львів). У вересні 2001 пере­їхав до Луцька. Імʼям М. на­звано школу в Дні­прянах та вулицю в Новій Каховці.