КИ́ШКІН Сергій Тимофі­йович (17(30). 05. 1906, Луганськ — 03. 05. 2002, Москва) — метало­знавець. Доктор технічних наук (1940, без захисту дисертації), професор (1943), академік АН СРСР (1966). Сталінcька премія (1942, 1949), Державна премія СРСР (1968), Ленінська премія (1984), премія Ради Міністрів СРСР (1950, 1981), премія уряду РФ (2001). Золота медаль імені Д. Чернова АН СРСР (1984). Заслужений діяч науки і техніки РРФСР (1957). Державні нагороди СРСР. Закінчив Московське вище технічне училище імені М. Баумана (1931). Працював 1923–26 креслярем у технічному від­ділі луганського заводу № 60. 1931–34 — інженер-дослідник СКБ ОГПУ (брав участь у створен­ні броні для танків, що плавають); 1934–2002 — у Всеросійському науково-дослідному ін­ституті авіаційних матеріалів (Москва): 1937–50 — завідувач лабораторії броні, 1950–86 — завідувач лабораторії фізики металів, 1938–75 — перший за­ступник директора, 1986–2002 — радник генерального директора. Водночас викладав у Московському вищому технічному училищі імені М. Баумана; 1948–60 — завідувач кафедри матеріало­знавства Московського авіаційного ін­ституту. 1963–87 — за­ступник академік-секретар Від­діле­н­ня фізико-хімії та технології неорганічних матеріалів АН СРСР. Основні наукові дослідже­н­ня присвячені метало­знавству та створен­ню нових високоміцних і жароміцних кон­струкційних матеріалів. Спільно з М. Столяровим роз­робив і впровадив у виробництво спеціальні сталі для бронезахисту бо­йових літаків. Один з авторів броньової сталі для фюзеляжу літака-штурмовика Іл-2, високоміцної сталі ЗОХГСНА для виготовле­н­ня силових вузлів літака МіГ-15. Під його керівництвом уперше в світі роз­почато виробництво литих турбін­них лопаток авіа­двигунів. Він створив низку нових жароміцних сплавів, зокрема інтерметалідних, для монокри­сталічного лиття турбін­них лопаток усіх типів двигунів цивільних і військових літаків.