Матвійчук Микола Филимонович

МАТВІЙЧУ́К Микола Филимонович (09. 08. 1904, м. Ольгопіль Поділ. губ., нині село Чечельниц. р-ну Вінн. обл. — 19. 09. 1993, Львів) — літературо­знавець, критик. Доктор філологічних наук (1962), професор (1969). Член СП СРСР (1950). Учасник 2-ї світової вій­ни. Закін. Київ. кооп. ін­ститут (1930), Літ. ін­ститут у Мос­кві (1937). У 1930-х рр. — викладач кооп. технікуму в Умані (нині Черкас. обл.), кор. г. «Вісті ВУЦВК»; 1937–43 — екс­курсовод Музею М. Горького при Ін­ституті світ. літ-ри (з поч. вій­ни працював у Ташкенті, куди евакуювали музей, був ученим секр. еваку­йов. архіву письмен­ника в Томську). Після вій­ни — у Львові: 1947–49 — завідувач від­ділу, 1951–67 — старший науковий спів­робітник Ін­ституту сусп. наук АН УРСР; 1949–51 — директор Етногр. музею АН УРСР; 1967–73 — викладач Львів. університету, 1976–92 — Дрогоб. пед. ін­ституту (Львів. обл.). Дебютував віршем «Гукнув гудок високо, лунко» в ж. «Молодняк» (1927, № 6–7). Пробував сили і в худож. прозі (оповіда­н­ня «Поверне­н­ня» у моск. вид. «Альманах Литературного ин­ститута», 1937, «На світанку» в зб. творів львів. письмен­ників «Цвіти, наша земле», 1952). Проте досягнув успіхів у дослідниц., літ.-крит. творчості. Гол. про­блема його дослідж. — М. Горький і фольклор. Автор кн. «Діяльність М. Горького в період після першої російської революції 1905–1907 рр.» (К., 1955), «Творчество М. Горького и фольклор» (К., 1959), «Перший воістину народний поет» (К., 1963; про Т. Шевченка), «Горький о Шевченко» (Москва, 1964), «Буя­н­ня талантів» (К., 1965; про фольклор. репертуар колективів худож. самодіяльності), «В творческой мастерской М. Горького» (Л., 1982). Спів­автор 1-го т. посібника «Українська народна поетична творчість» (1958). У зб. «Слово про Великого Каменяра» (т. 2, К., 1956) на­друкував працю «Роль Івана Франка в роз­витку фольк­лористичної науки». У газетах опублікував стат­ті про О. Грибоєдова, М. Гоголя, М. Коцюбинського, П. Бажова, В. Маяковського, рец. на книги й на театр. ви­стави. Загалом писа­н­ня М. — в дусі рад. офіційності, у них, зокрема, пере­більшено вплив рос. літ-ри на українську.

Завантажити статтю