КИЩА́К Степан Іванович (12. 01. 1928, с. Балутянка Сяноцького пов., Польща — 19. 05. 2017, Львів) — майстер різьбле­н­ня на дереві. Син Івана, брат Василя, чоловік Терези Кищаків, батько О. Кищак-Федоро. Заслужений майстер народної творчості (2006). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2009). Член Національної спілки художників України (1962). Закінчив Львівський університет (1952). Мистецтву на­вчався у батька. Працював у Львові: 1952–88 — викладач політехнічного ін­ституту; одночасно 1950–53 — завідувач цеху різьбле­н­ня артілі імені Лесі Українки; на творчій роботі; від 1998 — в Академії мистецтв: від 2009 — доцент кафедри іноземних мов і літерату-р. Учасник обласних, республіканських та всесоюзних художніх ви­ставок від 1960-х років. Персональні — у Львові (1993–97). Основні техніки — рельєфне та кругле різьбле­н­ня. Автор композицій і декоративних тарелей, палиць. У власній майстерні у Львові 2008 від­крив Музей лемківського різьбле­н­ня і писанок імені Б.-І. Антонича. Автор стат­ті «Никифор Дровняк: Малові­домі сторінки життя і творчості» // «Вісник Львівської академії мистецтв» (2002, вип. 13), книги «Корені лемківської різьби» (Л., 2003). Окремі роботи зберігаються у Музеї лемківського різьбле­н­ня і писанок імені Б.-І. Антонича, Національному музею народної архітектури та побуту України, Берлінському історичному музеї.