Матешко Анатолій Миколайович
МАТЕ́ШКО Анатолій Миколайович (29. 09. 1953, смт Гостомель, нині Ірпін. міськради Київ. обл.) — актор, кінорежисер. Брат О. Матешко. Лауреат премії КМ України ім. Лесі Українки (2017). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2021). Член НСКінУ (1979). Закін. Київ. інститут театр. мистецтва (1976; кл. Б. Ставицького), Вищі курси сценаристів та реж. у Москві (1985; викл. В. Граматикова). Відтоді — на Київ. кіностудії худож. фільмів ім. О. Довженка: від 1983 — реж. Працював викл. Київ. університету культури та мистецтв (2013–16). Нині на творчій роботі. Реж. низки кінострічок, серед яких — «Чорна яма» (1987, Приз Вкф, Баку, 1988), «Ха-бі-асси» (1990), «Жінка для всіх» (1991), «День народження Буржуя» (1999), «Критичний стан» (2002), «Любителька приватного розшуку Даша Васильєва» (2003), «Проти течії» (2004), «Міф про ідеального чоловіка. Детектив від Тетяни Устинової» (2005, також зіграв роль Василькова), «Таксі для янгола» (2006), «Дот» (2009), «Двоє» (2010), «Весна у грудні», «Остання справа Казанови» (обидві — 2011), «Люблю, тому що люблю» (2012), «Ти будеш зі мною» (2013), «Гордієв вузол», «Чоловік на годину» (обидва — 2014), «Полон» (2015), «Потрійний захист» (2016), «Хто ти?» (2018).
Ролі: у кіно — Льотчик («В бій ідуть тільки “старики”», 1973, реж. Л. Биков), Армандо («Ми переможемо», 1974, реж. С. Клименко), Ігор Кордубайло («Канал», 1975, реж. В. Бортко), Дойников («Голубі блискавки», 1978, реж. І. Шмарук), Смирнов («Якщо ворог не здається», реж. Т. Левчук), Валентин Денисов («Інспектор Лосєв», реж. О. Гойда; обидва — 1982), Володимир Миколайович («Єлисейські поля», 1993, реж. О. Левченко; усі — Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка), Клейменов («Син чемпіона», 1978, реж. А. Осипов, Одес. кіностудія худож. фільмів), Петро Корольов («Швидше від власної тіні», 1980, реж. П. Любимов, Кіностудія ім. М. Горького), Борис («Приятель небіжчика», 1987, реж. В. Криштофович, Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка, компанія «С-Уест» та «Компань де фільм»), Антон («Усім привіт!», 2000), Директор школи («F63.9 Хвороба кохання», 2013; обидва — реж. Д. Томашпольський, «Гагарін-медіа», Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка).
О. Б. Парфенюк
Основні ролі
у кіно – Льотчик («В бій ідуть тільки “старики”», 1973, реж. Л. Биков), Армандо («Ми переможемо», 1974, реж. С. Клименко), Ігор Кордубайло («Канал», 1975, реж. В. Бортко), Дойников («Голубі блискавки», 1978, реж. І. Шмарук), Смирнов («Якщо ворог не здається», реж. Т. Левчук), Валентин Денисов («Інспектор Лосєв», реж. О. Гойда; обидва – 1982), Володимир Миколайович («Єлисейські поля», 1993, реж. О. Левченко; усі – Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка), Клейменов («Син чемпіона», 1978, реж. А. Осипов, Одес. кіностудія худож. фільмів), Петро Корольов («Швидше від власної тіні», 1980, реж. П. Любимов, Кіностудія ім. М. Горького), Борис («Приятель небіжчика», 1987, реж. В. Криштофович, Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка, компанія «С-Уест» та «Компань де фільм»), Антон («Усім привіт!», 2000), Директор школи («F63.9 Хвороба кохання», 2013; обидва – реж. Д. Томашпольський, «Гагарін-медіа», Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка).
О. Б. Парфенюк
Людина 
