Матола Микола
МАТО́ЛА Микола (Дионизій-Микола Омелянович; 08. 01. 1952, м. Мукачеве Закарп. обл. — 13. 12. 1993, Ужгород) — поет, публіцист, перекладач, журналіст, громадський діяч. Член СПУ (1991). Літ. премія ім. В. Симоненка (2002). Закін. Ужгород. університет (1974). Працював перекладачем з чес. і словац. мов у бюро молодіж. туризму «Супутник», журналістом у г. «Молодь Закарпаття» та Закарп. обл. телерадіокомітеті, н. с. Закарп. музею нар. архітектури та побуту, методистом обл. організації Товариства книголюбів. Був консультантом худож. т/ф «Жменяки» (за однойм. романом М. Томчанія, реж. О. Бійма). Від кін. 1980-х рр. — працівник укр.-канад. підприємства «Кобза», активіст НРУ. Дебютував 1965 віршем «Зима» у г. «Закарпатська правда». Друкувався в обл. та респ. газетах, ж. «Жовтень», «Дніпро», «Україна», «Дружно вперед» та «Дукля» (Словаччина). Автор п’єси «Колодязь» (1992) — про колективізацію на Мукачівщині, числен. публіцист. статей з питань культури, літ-ри та мистецтва. Співавтор турист. путівника «Музей лісу і сплаву» (Уж., 1983; 1987). Перекладав поезії з казах., осетин., франц., рос. та словац. мов. Окремі вірші М. перекладені білорус., рос., словац., осетин. мовами.
Додаткові відомості
- Основні твори
- За білими веснами. 1979; Погідний ранок. 1986; Не сміємо не бути. 1991; Дозоване повітря. 2002; Структура голосу. 2011 (усі — Ужгород).
Рекомендована література
- Хланта І. В. Літературне Закарпаття у ХХ столітті: Біобібліогр. покажч. Уж., 1995;
- Повх Л. П. Микола Матола // Письменники Срібної Землі. Уж., 2006.
Завантажити статтю
Людина 
