МАТО́ЛА Микола (Дионизій-Микола Омелянович; 08. 01. 1952, м. Мукачеве Закарп. обл. — 13. 12. 1993, Ужгород) — поет, публіцист, пере­кладач, журналіст, громадський діяч. Член СПУ (1991). Літ. премія ім. В. Симоненка (2002). Закін. Ужгород. університет (1974). Працював пере­кладачем з чес. і словац. мов у бюро молодіж. туризму «Супутник», журналістом у г. «Молодь Закарпа­т­тя» та Закарп. обл. телерадіокомітеті, н. с. Закарп. музею нар. архітектури та побуту, методистом обл. організації Товариства книголюбів. Був консультантом худож. т/ф «Жменяки» (за однойм. романом М. Томчанія, реж. О. Бійма). Від кін. 1980-х рр. — працівник укр.-канад. під­приємства «Кобза», активіст НРУ. Дебютував 1965 віршем «Зима» у г. «Закарпатська правда». Друкувався в обл. та респ. газетах, ж. «Жовтень», «Дні­про», «Україна», «Дружно вперед» та «Дукля» (Словач­чина). Автор пʼєси «Колодязь» (1992) — про колективізацію на Мукачівщині, числен. публіцист. статей з питань культури, літ-ри та мистецтва. Спів­автор турист. путівника «Музей лісу і сплаву» (Уж., 1983; 1987). Пере­кладав поезії з казах., осетин., франц., рос. та словац. мов. Окремі вірші М. пере­кладені білорус., рос., словац., осетин. мовами.