Матузявічус Еуґеніюс
МАТУЗЯ́ВІЧУС Еуґеніюс (Matuzevičius Eugenijus; 24. 12. 1917, м. Урюпинськ, нині Волгогр. обл., РФ — 20. 06. 1994, м. Кринчинас Пасваліс. р-ну, нині Паневежис. пов., Литва, похов. у Вільнюсі) — литовський поет, перекладач. Заслужений діяч мистецтв Литви (1977). Навч. у Каунас. та Вільнюс. університетах (1939–43). Викладав у Паневежис. гімназії (1944–46), працював у Держ. видавництві політ. та худож. видань (1946–53), був консультантом з поезії СП Литви (1954–59), ред. г. «Literatūra ir menas» (1961–72). Вірші почав друкувати 1933. На поч. твор. шляху в естет. та поет. поглядах був близький, та дружив із представниками літ. групи, члени якої в еміграції згуртувалися навколо поет. антології «Žemė» («Земля») та увійшли в історію литов. літ-ри як «жямінінкай» (К. Брадунас, Ю. Кекштас, А. Ніка-Нілюнас, Ґ. Наґіс та В. Мачерніс). Після війни не мав можливості підтримувати зв’язки із соратниками, у повоєн. Литві не міг продовжувати творити за тими ж естет. принципами. У ранній ліриці переважають пейзажні й мелодійні мотиви, мотиви кохання та розчарування, радості й страждань, наступні зб. поезії містять численні декларативні вірші, що прославляють рад. життя, згодом — тема праці, філос. роздуми про сучасну людину й природу. Низку поезій М. поклали на музику литов. композитори. Писав для дітей — поет. зб. «Mes gyvenam prie marių» («Ми живемо біля моря», Вільнюс, 1953). Україні присвятив вірші «Дніпровська чайка», «З Володимирської гірки», «Вечір в українському селі», «Тарас Шевченко», «Верба Шевченка», «Ранок у Каневі», які вміщені, зокрема, у вид. «Вінок великому Кобзареві» (1961), «Подарунок з Німану: Сучасна литовська поезія» (1963; обидва — Київ). Автор статей про литов.-укр. літ. зв’язки, зокрема «T. Ševčenkos poezijos vertimai» («Переклади віршів Т. Шевченка», 1956), «Привіт тобі, земле Тараса» (1987), опубл. у литов. періодиці. Переклав поезії Т. Шевченка «Гоголю», «Чого ти ходиш на могилу?», «Якби мені черевики», «Добро, у кого є господа», «П. С.», «Якби зострілися ми знову», що ввійшли до вид. перекл. творів укр. поета «Poezija» («Поезії», 1951) та «Kobzarius» («Кобзар», 1961; обидва — Вільнюс), а також низку віршів І. Франка, Лесі Українки, П. Тичини, М. Рильського, В. Сосюри, М. Стельмаха, І. Неходи, А. Малишка, В. Бичка, Б. Олійника, Л. Костенко, М. Вінграновського, І. Драча, Д. Павличка, А. Непокупного та ін.; частину з них вміщено до зб. перекл. М. «Žemės akys» («Очі землі», Вільнюс, 1988). Окремі поезії М. переклали Д. Білоус, В. Бичко, О. Новицький, Д. Чередниченко, В. Вільний, І. Гончаренко, Л. Талалай. Укр. мовою 1977 у Києві вийшла його кн. «Біля Балтики синьої».
Додаткові відомості
- Основні твори
- Pavasario taku. 1941; 1978; Darbymečio vėliavos. 1950; Draugystės daina. 1953; Negeski, švyturio ugnele. 1960; Mėnesienos krantas. 1965; Vasarvidžio tolumos. 1968; Paukščių takas. 1970; Žalios metų salos: eilėraščiai. 1975; 1982; Kol saulė nusileis. 1977; Variacijos ir sugrįžimai. 1980; Nusilenksiu žemei. 1984; Rinktiniai raštai. T. 1–2. 1987; Sugrįžimų tyla. 1994 (усі — Вільнюс).
Рекомендована література
- Бичко В. Про друга // Матузявічюс Е. Біля Балтики синьої. К., 1977.