КИЯНИ́ЦИН Іван Іванович (25. 08(06. 09). 1855, Харків — ?) — лікар-гігієніст. Доктор медицини (1887), професор (1906). Закінчив Медико-хірургічну академію в Санкт-Петербурзі (1879). Працював військовим лікарем, 1881–85 та 1887–90 — у Камʼянець-Подільському місцевому лазареті (від­крив у Камʼянці-Подільському приватну хімічну лабораторію), 1890–1906 — у Києві. Водночас від 1891 — в Університеті св. Володимира (Київ): від 1894 — приват-доцент кафедри судової медицини. 1885–87 удосконалював зна­н­ня у Медико-хірургічній академії. Учасник російсько-японської війни 1904–05. У 1906–07 — завідувач кафедри гігієни Харківського університету; 1907–14 — завідувач, 1914–20 (з пере­рвою 1919) — професор одно­ймен­ної кафедри Новоросійського університету в Одесі. Одночасно 1908–14 очолював Одеське міське санітарне бюро. 1920–21 — професор кафедри гігієни Камʼянець-Подільського українського університету; від 1922 — викладач Фармацевтичного технікуму у Він­ниці. Наукові дослідже­н­ня присвячені про­блемам гігієни води, повітря, харчува­н­ня, а також епідеміології та мікробіо­логії.