Махиня Гаврило

МАХИ́НЯ Гаврило (01. 03. 1915, с. Добра Криниця, нині Баштан. р-ну Микол. обл. — 25. 09. 1999, м. Детройт, шт. Мічиґан, США) — співак (бас), бандурист. Закін. Одес. консерваторію (1938). Відтоді працював у Держ. капелі бандуристів УРСР (Київ), грав на концертино та бас-бандурі. 1941 мобілізов. до Червоної армії, потрапив у полон, згодом повернувся до Києва. Того ж року став солістом Капели бандуристів ім. Т. Шевченка під керівництвом Г. Назаренка, згодом — Г. Китастого, разом з якою 1942 виїхав до Німеччини, 1949 емігрував до США, продовжив виступати у складі капели, був заст. мистец. кер. і концертмейстера, заступник голови управи, чл. управи. Вів «Щоденник», спогади з якого використав У. Самчук у кн. «Живі струни бандури. Бандура і бандуристи» (Детройт, 1976). Згаданий у д/ф «Хоробра сімнадцятка. Історія Української капели бандуристів» (2014, реж. О. Сушко).

Літ.: Корсун Л. Хоробра «сімнадцятка», яка зберегла Капелу // Час і події. 2007, 8 верес.; Дутчак В. Бандурне мистецтво українського зарубіжжя ХХ — початку ХХІ ст. Ів.-Ф., 2013.

В. Г. Дутчак

Рекомендована література

Корсун Л. Хоробра «сімнадцятка», яка зберегла Капелу // Час і події. 2007, 8 верес.;
Дутчак В. Бандурне мистецтво українського зарубіжжя ХХ — початку ХХІ ст. Ів.-Ф., 2013.