Махиня Микола Борисович
МАХИ́НЯ Микола Борисович (17(30). 11. 1912, м. Канів Київ. губ., нині Черкас. обл. — 15. 03. 1990, Київ) — футболіст (нападник, захисник), тренер. Майстер спорту (1940), заслужений майстер спорту СРСР (1946), заслужений тренер України (1962). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Сріб. (1936) та бронз. (1937) призер чемпіонатів СРСР. Чемпіон України (1936). Володар Кубка України (1937–38, 1944, 1946–47). Виступав за команди «Водник» (Київ, 1927–31), «Динамо» (Київ, 1931–41, 1944–47; м. Казань, РФ, 1942–43; Москва, 1943). Тренери — М. Товаровський, М. Печений, М. Бутусов. У вищій лізі чемпіонатів СРСР провів 152 гри, забив 12 голів. Працював тренером команд «Динамо» (граючий тренер, 1944–45), ОБО (1947–53), ФШМ (1954–58), СКВО (1959–61), СКА (1961; усі — Київ), збірної команди України серед глухонімих (1961–62), яка ставала чемпіоном СРСР (1961–62). Викладав у Київ. інституті інж. цивіл. авіації (1961–79). Тривалий час очолював рух ветеранів футболу України.
Завантажити статтю
Людина 
