Мацапура Микола Іванович
Визначення і загальна характеристика
МАЦАПУ́РА Микола Іванович (29. 07(10. 08). 1900, м. Радомишль Київ. губ., нині Житомир. обл. — 03. 01. 1974, Київ) — мистецтвознавець, музеєзнавець, шевченкознавець. Чоловік В. Бури-Мацапури. Член СХУ (1965). Закін. Радомишл. гімназію (1919), навч. в автошлях. інституті у Харкові (1932–33), на курсах підвищення кваліфікації наук. працівників худож. музеїв при Держ. музеї рос. мистецтва у Ленінграді (нині С.-Петербург, 1940–41). Працював у Харкові: 1933–34 — зав. мемор. відділу НДІ Т. Шевченка; 1934–41 — зав. фондів, гол. зберігач, заст. дир. з наук. частини Галереї картин Т. Шевченка; брав участь у виявленні та збиранні мист. спадщини Т. Шевченка та матеріалів, повʼязаних із його біографією. 1941 керував евакуацією з Харкова експонатів Галереї, а також привезених із Києва цінностей Центр. музею Т. Шевченка та Будинку-музею Т. Шевченка в Києві. Працював на військ. заводі в Куйбишеві (нині Самара, РФ). 1943 відкликаний до Уфи (Башкортостан, РФ) і призначений заст. дир. новоутвореного Держ. літ.-худож. музею Т. Шевченка і одночасно — заступник директора та зав. фондів Держ. фондів худож. музеїв України. Встановив місцезнаходження оригіналів фондів з усіх шевченків. музей. установ у Новосибірську (РФ), здійснив переоблік і 1944 брав діял. участь в їх реевакуації через Москву до Харкова. У березні 1944 призначений дир. Держ. музею Т. Шевченка. Під його керівництвом 1948 з Харкова до Києва перевезено всі шевченків. матеріали, що перебували в евакуації. 1948 для музею надано зведений у 1870-х рр. за проектом В. Ніколаєва колиш. особняк М. Терещенка в Києві на бульварі Т. Шевченка, № 12. У 1944–50 — директор, 1950–53 — заступник директора з наук. частини Держ. музею Т. Шевченка у Києві (нині Національний музей Т. Шевченка); під керівництвом М. 1948–49 створ. розширену експозицію в 24-х залах (музей відкрито у квітні 1949). У 1953–57 — директор Літ.-мемор. будинку-музею Т. Шевченка у Києві (з ініціативи М. 1954 провулок Хрещатицький, де розташ. музей, перейменовано на провулок Т. Шевченка). Від 1957 — на творчій роботі. Наукові дослідження із питань шевченкознавства, укр. образотвор. мистецтва. Брав активну участь у побудові експозицій музеїв Т. Шевченка в Каневі (нині Черкас. обл., 1944–51), В. Короленка в Полтаві (1946), І. Франка у Львові (1947–48). Учасник підготовки експозицій музеїв Т. Шевченка (1951) та І. Франка (1954–56) для Товариства обʼєднаних українців Канади. Співупорядник та автор низки атрибуцій і коментарів до академ. видання «Тарас Шевченко. Повне зібрання творів» (1961–64, т. 7–10) і «Тарас Шевченко. Мистецька спадщина» (1961–64, т. 1–4), статей до видання «Шевченківський словник» (1976–77, т. 1–2; усі — Київ). У низці публікацій переконливо обґрунтував авторство Т. Шевченка щодо деяких творів, висвітлив питання їх побутування, проаналізував худож. стиль портретів, зокрема у ст. «Про Шевченків портрет невідомого» // «Мистецтво» (1957, № 2), «Портрет В. А. Жуковського пензля Т. Г. Шевченка» // «Вітчизна» (1961, № 5), «Михайло Башилов — перший ілюстратор творів Кобзаря» // «Україна» (1966, № 52), розвідках «Нововідкриті мистецькі твори Т. Г. Шевченка» // «Мистецька спадщина Т. Г. Шевченка» (1959), «Т. Г. Шевченко та О. І. Бутаков», «Портрет І. А. Крилова пензля Т. Г. Шевченка», «Новий малюнок роботи Т. Г. Шевченка» (усі — у виданні «Тарас Шевченко — художник», 1963), «Т. Г. Шевченко. Живопис» (1964), «Сергій Фотійович Бесєдін» (1965), «Т. Г. Шевченко та А. О. Красовський» // «Питання шевченкознавства» (1978), «Про скарбницю невмирущої спадщини» // «Українська академія мистецтв» (2004, вип. 11, співавт.; усі — Київ). У Нац. музеї Т. Шевченка 2010 відбувся вечір памʼяті М. Збірник наук. статей і спогадів про нього «Дослідник на ниві Шевченкознавства» (К., 2011) уклала і видала влас. коштом його дочка Т. Мацапура.
Л. І. Внучкова, В. О. Судак, Т. М. Мацапура
Додаткові відомості
Завантажити статтю
Людина 
