МАЦІЄ́ВСЬКИЙ Володимир Олександрович (31. 07. 1910, м. Словʼянськ, нині Донец. обл. — 31. 10. 2003, Львів) — лікар-інфекціоніст. Батько І. Мацієвського. Доктор медичних наук (1967). Учасник 2-ї світової вій­ни. Закін. Харків. мед. ін­ститут (1931). Працював у Військ.-мед. академії в Ленін­граді (нині С.-Пе­тербург, від 1935); Харків. військ.-мед. училищі (від 1937) та мед. ін­ституті (1945–47); доцент кафедри інфекц. хвороб Архангел. мед. ін­ституту (РФ, 1947–50); ст. н. с. Київ. ін­ституту інфекц. хвороб АМН СРСР (1950–51); завідувач кафедри інфекц. хвороб Івано-Фр. мед. ін­ституту (1951–70). Наукові дослідже­н­ня: імунохіміотерапія черев. тифу; діагностика та лікува­н­ня хворих на гострі кишк. захворюва­н­ня, викликані умовно-патоген. флорою; групи крові й мікро­елементи у хворих на вірусні гепатити; вплив магніт. чин­ника на ре­активні зруше­н­ня периферій. крові у хворих на інфекц. захворюва­н­ня.