Мацуєв Микола Іванович

МАЦУ́ЄВ Микола Іванович (04(16). 02. 1894, с. Блистова Сосниц. пов. Черніг. губ., нині Менського р-ну Черніг. обл. — 25. 08. 1975, Мос­­ква) — бібліо­граф, літературо­­знавець. Член СП СРСР. Учасник 2-ї світової вій­ни. Навч. в Університеті св. Володимира у Києві, закін. Петрогр. університет (нині С.-Петербург, 1917). Ви­вчав античну, франц. й італ. літ-ри серед. віків та епохи Від­родже­н­ня. Філол. науки студіював на семінарі С. Венгерова, наук. су­провід з питань теорії лінгвістики, укла­да­н­ня словник. матеріалів здійснював О. Шахматов, з яким М. потім по­стійно під­тримував звʼязок. На поч. 1918 повернувся в Україну. 1919–22 жив і працював у Чернігові, де за­ймався роз­витком бібліотеч. справи, проведе­н­ням днів дит. книги, роз­по­всюдже­н­ням перед­плат. вид., публікував стат­ті про роботу з книгами в б-ках і клубах (г. «Труд»). 1922 пере­їхав до Москви, повністю присвятивши своє життя ви­вчен­ню історії друкарства, бібліотеко­знавству, біб­­ліо­графії. За зав­да­н­ням Голов­політ­просвіти проводив щотижн. літ. доповіді у проф­спілк. б-ках Моск. обл. — цикл статей про біб­­ліотеч. колгоспи опубл. у ж. «Крас­­ный библиотекарь». Дещо пізніше ініціював випуск списків поточ. худож. літ-ри типогр. способом. Бібліогр. покажчик М. «Художествен­ная литература: рус­ская и пере­водная 1917–1925 гг.: Указатель статей и рецензий» (1926) отримав схвальну оцінку рецензентів і започаткував серію бібліогр. покажчиків автора. М. став актив. учасником створе­н­ня бібліогр. по­­кажчиків творчості ві­домих письмен­ників, за його ред. ви­дано перший такий покажчик «М. Ю. Лермонтов. 1814–1939» (1939) та аналог. бібліо­графії творчості О. Пушкіна, М. Гоголя, Л. Толстого, А. Чехова, О. Бальзака, Т. Драйзера та ін. Автор числен. книго- і літературозн. статей, прикнижк. джерел. списків, рец. Уклав фундам. бібліогр. покажчики «Художествен­ная литература рус­ская и пере­водная 1917–1953 гг. (1926–59) та «Советская художествен­ная литература и критика 1938–1965» (вып. 1–9, 1952–72), в яких від­ображено й укр. літературу в рос. пере­кладах та літ. критиці. Біб­­ліогр. матеріали проходили жорстку редакц. пере­вірку. Цензура забороняла публікувати імена авторів, яких звинувачено в антирад. діяльності, внаслідок чого в покажчиках значні прогалини. Заборона публікації імені укр. письмен­ника-дисидента В. Некрасова, звинувачуваного в антирад. пропаганді, викликала у М. від­вертий су­против. Боротьба за кожне автор. імʼя велася принципово та з великою від­повід­альністю перед майбут. поколі­н­нями. Вагомою складовою покажчиків М. є числен­ні матеріали з бібліо­графії творчості укр. авторів. Спів­працював із ред. ж. «Литературный критик», «Новый мир», «Книжные новости». Накопичений архів автобіо­графій та біо­бібліогр. довід­ок про письмен­ників по­ступово набирав форми великого словника, рукопис якого до кін. 1964 нараховував 3200 імен та продовжував поповнюватися. Роботу над створе­н­ням словника М. вважав ключем до всіх бібліогр. зі­брань та довід­ників рад. епохи. Після смерті М. ви­дано його не завершену працю «Рус­ские советские писатели: Мате­­риалы для био­графического словаря 1917–1967» (1981; усі — Мос­­ква), до якої уві­йшли осн. ві­домості про понад 4 тис. рад. письмен­ників, їхні псевд. та посила­н­ня на публікації їхніх біо­графій. У лютому 2014 до 120-річчя від дня народж. М. у Нац. істор. б-ці України (Київ) проведено книжк. ви­ставку. У рідному селі його іменем на­звано вулицю.

Завантажити статтю