Мацько Віталій Петрович

МАЦЬКО́ Віталій Петрович (24. 04. 1952, с. Шрубків Меджибіз. р-ну Кам’я­­нець-Поділ. обл., нині Летичів. р-ну Хмельн. обл.) — літературознавець, поет, прозаїк, перекладач, краєзнавець, журналіст. Доктор філологічних наук (2010), професор (2013). Член НСПУ (2000), НСЖУ (1984). Премії ім. М. Годованця (2003), ім. Г. Костюка (2005), обл. ім. Т. Шевченка (2007), ім. І. Огієнка (2017). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2007). Закінчив Київський університет (1988). Від 1982 працював у редакції районних газет Хмельниччини; 1990–94 — заступник редактора, редактор «Кам’янець-Подільського вісника», водночас — викладач Кам’янець-Подільського педагогічного інституту; 1994–2012 — у Хмельницькому інституті післядипломної педагогічної освіти; від 2012 — професор, від 2016 — завідувач кафедри української мови і літератури Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії. Голова Хмельницького обласного товариства «Просвіта» (1994–2005). Головний редактор зб. наук. праць «Філологічний дискурс» (від 2015). Дебютував віршем «Іде весна» у летичів. рай. г. «Колгоспна правда» (1969, 31 травня). Творчість М. охоплює широке коло тем, зокрема захист довкілля; інтимна, пейзажна і громадян. лірика зримо постають у зб. «Під небом України» (1999), «Квітень» (2007; обидві — Хмельницький); низку віршів покладено на музику. У наук. працях звертається до худож.-естет. та філос. моделей, займається краєзнавством, академічним літературознавством. У періодиці, наук. збірниках виступає як теоретик й історик української літератури. Співавтор зб. нарисів «Дзвони пам’яті» (1990) та «33-й голод» (1991; обидві — Київ), в яких широко представлено Хмельниччину. Упорядник кн. спогадів «Голод на Поділлі» (Кам’янець-По­­дільський, 1993), зб. «Поезії» В. Михайличенка (1996), кн. «Мечів ніжнотонних яса» Г. Соколенка (2007; разом із В. Горбатюком), кн. «Подорож у країну ночі» (2010) та «Скупі вірші» (2011) Олександра Смотрича, зб. «Стихотворения» Мирона Степняка (2012; разом з І. Зборовцем), кн. «Він з нами був: Борис Мамайсур у спогадах і листах» (2013), зб. оповідань «Чому плакав лось?» В. Перепелюка (2014). М. сприяв поверненню в наук. обіг сотень імен укр. діаспори — кн. «Білий цвіт на калині» (2001), «Українська еміграційна проза ХХ століття» (2009). Переклав окремі вірші з нім., болгар., рос. мов, що увійшли до кн. «Літературне Поділля» (1991), з російської мови — роман «Шевченко» В. Єзерсь­кого (2007), з білорус. — повість «Маша і Машка» Алеся Рибака (2016; усі — Хмельницький). Автор низки літ. портретів, зокрема письменників К. Гордієнка, П. Вороніна, С. Сумного, О. Стешенко, С. Божка, П. Педи, І. Стешенко, Т. Мороз-Стрілець, Г. Костюка, Ольги Мак та ін., а також статей в УЛЕ та ЕСУ. Окремі твори М. перекладено англ., нім., словац., польс., португ. мовами. Серед перекладачів — Віра Вовк, М. Панько-Ганковська, Т. Карабович.

Рекомендована література

1. Мацько Віталій Петрович // Ро­­манюк М. Оратаї журналіст. ниви. Л., 2002;
   Google Scholar Internet
2. Погрібний А. Перелилося слово у буття // Поділ. вісті. 2002, 23 квіт.;
   Google Scholar Internet
3. Тимошик М. У ритмі дня, в суцвітті ріднокраю // Автограф: Зб. Хм., 2002;
   Google Scholar Internet
4. Зло­­тоткана лінія життя (Віталію Петровичу Мацьку — 60): Біобібліогр. покажч. Хм., 2012;
   Google Scholar Internet
5. Прокопчук В. С. Учений, педагог, краєзнавець (до 60-річчя доктора філологічних наук В. П. Мацька) // Крає­­знавець Хмельниччини: Наук.-краєзн. зб. Кам’янець-Подільський, 2012. Вип. 3;
   Google Scholar Internet
6. Мачківський М. Літературознавчий три­птих Віталія Мацька // Слово Просвіти. 2014, 24–30 квіт.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю