Мацько Віталій Петрович

МАЦЬКО́ Віталій Петрович (24. 04. 1952, с. Шрубків Меджибіз. р-ну Камʼя­­нець-Поділ. обл., нині Летичів. р-ну Хмельн. обл.) — літературо­знавець, поет, прозаїк, пере­кладач, крає­знавець, журналіст. Доктор філологічних наук (2010), професор (2013). Член НСПУ (2000), НСЖУ (1984). Премії ім. М. Годованця (2003), ім. Г. Костюка (2005), обл. ім. Т. Шевченка (2007), ім. І. Огієнка (2017). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2007). Закінчив Київський університет (1988). Від 1982 працював у редакції ра­йон­них газет Хмельнич­чини; 1990–94 — за­ступник редактора, редактор «Камʼянець-Подільського вісника», водночас — викладач Камʼянець-Подільського педагогічного ін­ституту; 1994–2012 — у Хмельницькому ін­ституті післядипломної педагогічної освіти; від 2012 — професор, від 2016 — завідувач кафедри української мови і літератури Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії. Голова Хмельницького обласного товариства «Просвіта» (1994–2005). Головний редактор зб. наук. праць «Філологічний дискурс» (від 2015). Дебютував віршем «Іде весна» у летичів. рай. г. «Колгоспна правда» (1969, 31 травня). Творчість М. охоплює широке коло тем, зокрема захист довкі­л­ля; інтимна, пейзажна і громадян. лірика зримо постають у зб. «Під небом України» (1999), «Квітень» (2007; обидві — Хмельницький); низку віршів покладено на музику. У наук. працях звертається до худож.-естет. та філос. моделей, за­ймається крає­знавством, академічним літературо­знавством. У періодиці, наук. збірниках ви­ступає як теоретик й історик української літератури. Спів­автор зб. нарисів «Дзвони памʼяті» (1990) та «33-й голод» (1991; обидві — Київ), в яких широко пред­ставлено Хмельнич­чину. Упорядник кн. спогадів «Голод на Поділ­лі» (Камʼянець-По­­дільський, 1993), зб. «Поезії» В. Михайличенка (1996), кн. «Мечів ніжнотон­них яса» Г. Соколенка (2007; разом із В. Горбатюком), кн. «Подорож у країну ночі» (2010) та «Скупі вірші» (2011) Олександра Смотрича, зб. «Стихотворения» Мирона Степняка (2012; разом з І. Зборовцем), кн. «Він з нами був: Борис Мамайсур у спогадах і листах» (2013), зб. оповідань «Чому плакав лось?» В. Пере­пелюка (2014). М. сприяв повернен­ню в наук. обіг сотень імен укр. діаспори — кн. «Білий цвіт на калині» (2001), «Українська еміграційна проза ХХ столі­т­тя» (2009). Пере­клав окремі вірші з нім., болгар., рос. мов, що уві­йшли до кн. «Літературне Поді­л­ля» (1991), з російської мови — роман «Шевченко» В. Єзерсь­кого (2007), з білорус. — повість «Маша і Машка» Алеся Рибака (2016; усі — Хмельницький). Автор низки літ. порт­ретів, зокрема письмен­ників К. Гордієнка, П. Вороніна, С. Сумного, О. Стешенко, С. Божка, П. Педи, І. Стешенко, Т. Мороз-Стрілець, Г. Костюка, Ольги Мак та ін., а також статей в УЛЕ та ЕСУ. Окремі твори М. пере­кладено англ., нім., словац., польс., португ. мовами. Серед пере­кладачів — Віра Вовк, М. Панько-Ганковська, Т. Карабович.

Завантажити статтю