Машин Петро Миколайович

МА́ШИН Петро Миколайович (01. 02. 1877, Харків — 07. 03. 1944, м. Шанхай, Китай) — громадський діяч. Закін. Харків. муз. училище. Викладав спів у Харбін. комерц. училищі (нині Китай, 1907–24), був регентом хору при Свято-Микол. соборі. Співзасн. (1907) й голова (1908 і 1915–19) Укр. клубу в Харбіні, організатор та кер. (від 1908) хору при ньому. В травні 1913 опублікував у г. «Харбинский вестник» велику статтю із закликом до українців щодо відновлення діяльності Укр. клубу, яка на той час занепала. У березні 1917 обраний чл. Тимчас. укр. бюро, згодом — Укр. ради в Харбіні, в липні того ж року — чл. Маньчжур. укр. окруж. ради. Не поділяючи положень ІV Універсалу УЦР, проводив політику в інтересах сил, які виступали за єдину та неподільну Росію, що спричинило конфлікт між Укр. клубом і Маньчжур. укр. окруж. радою. У жовтні 1918 обраний делегатом 4-го Укр. далекосх. з’їзду, однак місц. влада не дала йому відпустки і він не зміг виїхати. 1918 очолив створену в Харбіні велику хорову капелу, 1921 став одним із організаторів першої у цьому місті муз. школи. Від 1925 викладав спів, працював хормейстером у Шанхаї. 1931 організував Терський козачий хор, з яким об’їздив багато країн світу. Отримав перший приз за керування мішаним хором на урочистостях, присвяч. 100-річчю від дня народж. Ф. Шуберта. 1933 на відкритті зібрання Укр. громади Шанхаю, співзасн. якої був М., укр. хор під його керівництвом виконав гімн «Ще не вмерла Україна». Реж. опери «Запорожець за Дунаєм» (Шанхай, 1933), кер. хору Укр. культурно-просвіт. товариства ім. М. Лисенка (1938–39).

В. А. Чорномаз