Маяковський Яків Лукич
Визначення і загальна характеристика
МАЯКО́ВСЬКИЙ Яків Лукич (20. 10(01. 11). 1870, с. Вищетарасівка Катеринослав. пов. Катеринослав. губ., нині Томаків. р-ну Дніпроп. обл. — 1943, м. Уфа, Башкортостан, РФ) — мовознавець, бібліотекознавець. Закін. літ. відділ. Київ. духов. академії. Від 1894 працював у школах (викладав рос. мову і літературу, грец. та лат. мови, педагогіку), від 1917 — у серед. і вищих навч. закладах, зокрема Ірпін. гімназії (нині Київ. обл.), Київ. драм. школі і вищому веч. технікумі, на Держ. курсах українознавства, робфаці Луган. ІНО, у Луган. робочому університеті. 1922–30 — вчений секр. б-ки при УАН, завідувач відділу періодики Центр. наук. б-ки у Києві; 1934–37 — зав. б-ки Партвидаву УРСР. Від 1930-х рр. співпрацював з АН УРСР. Від 1942 — старший науковий співробітник Інституту мови і літ-ри АН УРСР, під час евакуації якого до Уфи готував канд. дис. про мову творів І. Франка. Брав участь у підготовці до друку «Русско-украинского словаря» і опублікував ст. «Становище української мови в західно-українських землях під владою німецько-австрійських загарбників (1772–1918 рр.)» // «УЛ», 1943, № 3–4.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Система посад у наукових бібліотеках, їх номенклатура й тарифікація // Бібліотеч. зб. Ч. 1. Пр. 1-ї конф. наук. б-к УСРР. К., 1926; Наукові бібліотеки УСРР // Журн. бібліотекознавства та бібліографії. 1927. № 1.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
