Кібертероризм, комп’ютерний тероризм

КІБЕРТЕРОРИ́ЗМ, Компʼютерний тероризм К., який зʼявився у 20 ст. разом з ін. новими формами тероризму — ядер., біол., хім., екол., психологічним, з огляду на масову інформатизацію су­спільства, несе одну з найбільших за­гроз людству. Середовищем діяльності кібертерористів є кібер­про­стір — штучне електрон­не (віртуал.) середовище існува­н­ня інформ. обʼєктів у цифр. ви­гляді, утворене в результаті функціонува­н­ня компʼютер. систем упр. та обробле­н­ня інформації. Існує кілька ви­значень поня­т­тя «К.»: 1) за­стосува­н­ня методів тероризму (створе­н­ня в соц. сфері стану страху, неспокою, пригніченості з метою прямого або непрямого впливу на прийня­т­тя будь-яких рішень) у кібер­просторі; 2) навмисна, політично вмотивована атака на інформацію, яка обробляється компʼютерами, компʼютерну систему та мережі, що створює небезпеку для життя чи здоровʼя людей або спричинює ін. тяжкі наслідки, якщо такі дії були вчинені з метою поруше­н­ня громад. без­пеки, залякува­н­ня насел., провокації воєн. конфлікту тощо. 3) сві­доме, цілеспрямов. за­стосува­н­ня компʼютер. інформації, компʼютерів, компʼютер. систем і мереж для захопле­н­ня компʼютер. систем упр. потенційно небезпеч. обʼєктами з метою: а) виведе­н­ня цих обʼєктів з ладу або їхнє руйнува­н­ня, що прямо чи опосередковано створює або за­грожує виникне­н­ням над­звичай. ситуації внаслідок цих дій і становить небезпеку для персоналу, насел. та довкі­л­ля; б) створе­н­ня умов для аварій і ката­строф техноген. характеру; в) залякува­н­ня насел. та по­грожува­н­ня органам влади вчине­н­ням вищеза­значених протиправ. дій; г) вчине­н­ня провокацій воєн. конфлікту та між­нар. ускладне­н­ня; д) здійсне­н­ня впливу на прийня­т­тя рішень, вчине­н­ня або невчине­н­ня дій органами держ. влади чи органами місц. самоврядува­н­ня, служб. особами цих органів, обʼ­єд­на­н­нями громадян, юрид. особами; забезпече­н­ня організац. чи ін. сприя­н­ня створен­ню або діяльності терорист. групи чи організації.

Загалом К. почав зароджуватися у 1970-х рр. 1983 заарешт. перших «віртуал. злочинців» — групу хакерів під на­звою «банда 414» (м. Мілуокі, шт. Вісконсин, США), яка зламала 60 компʼютерів (деякі з них належали Лос-Аламос. нац. лабораторії у шт. Нью-Мексико). Від поч. 1990-х рр. прояви К. з світ. резонансом від­буваються майже щорічно: 1993 у Лондоні неві­домі зловмисники по­грожували атакою на компʼютерну систему та мережі низці брокер. контор, банків і фірм та вимагали виплатити 10–12 млн фунтів стерлінгів від­ступних; 1995 група хакерів «Strano Network» здійснила потужну кібератаку на компʼютери уряду Франції (перша атака типу «від­мова в обслуговуван­ні», або DoS-атака); 1996 пред­ставники терорист. організації «Тигри звільне­н­ня Таміл-Ілама» провели мережеву атаку проти дипломат. пред­ставництв Шрі-Ланки; 1997 у результаті дій нев­становленого хакера пере­рвано пере­дачу мед. даних між назем. станцією Нац. упр. з аеронавтики і дослідж. косм. простору США та косм. кораблем «Атлантіс»; 1998 12-річний хакер проникнув у компʼютерну систему, що контролює паводк. шлюзи греблі ім. Т. Ру­звельта в шт. Аризона (США), чим спричинив за­грозу затопле­н­ня 2-х міст з насел. 1 млн осіб; 1999 в мережі Інтернет зʼявився перший вірус під на­звою «Хеппі-99» та від­булася широкомас­штабна кампанія компʼютер. атак Китаю та Тайваню один проти одного (по­страждали портали держ. установ, фінанс. компаній, університетів тощо); 2000 із перед­містя Маніли в мережу Інтернет запущено вірус «I love you» (ін. назва — «Love Bug»), що дуже швидко поширився світом і заразив понад 45 млн компʼютер. мереж, зокрема й резиденції президента, Центр. роз­відувал. упр., Міністерства оборони та Кон­гресу США, Британ. парламенту; 2001 шотланд. хакер Г. Мак­кінон зламав десятки компʼютерів оборон. ві­домств, що стало найбільшою кібератакою на військ. компʼютери в історії, та канад. 15-річний хакер Mafia Boy успішно реалізував DoS-атаку на декілька великих мережевих компаній (нанесена шкода оцінюється більш ніж у 1 млрд дол. США); 2004 здійснено масовану атаку на електрон­ні ресурси уряду Пд. Кореї та 75 тис. спроб злому серверів Міністерства оборони США; 2005–06 зафіксовано більш ніж 2 млн кібератак на інформ. ресурси органів держ. влади в світі; 2007 від­булися масована атака на весь рос. інтернет-про­стір і потужна атака на сайти держ. структур Естонії; 2008 потужна кібератака на інформ.-комунікац. системи Грузії при­звела до ізоляції груз. уряду та народу від зовн. світу; 2009 китай. спец­службами проведено шпигун. кібероперацію «Ghostnet» з проникне­н­ням у компʼютерні мережі більш ніж 100 країн світу; 2010 зафіксовано кібератаку перед самітом «Великої двадцятки» у Парижі, першу між­континентал. кібератаку «Стакснет» в Ірані, потужну DoS-атаку на інформ. інфра­структуру Мʼянми напередодні виборів; 2011 від­булися без­прецедент. витік даних у результаті кібератаки на сервери Міністерства оборони США, атака на сервери «Sony» та «Банк Америки» з подальшою публікацією конфіденц. інформації в мережі Інтернет, широкомас­штабна кібератака перед самітом Євросоюзу в Брюс­селі; 2012 хакер. група «Anonymous» по­шкодила сайти Мос­саду, армії та спец­служб Ізраїлю, у Швеції були реалізовані потужні кібератаки на Міністерство оборони, Упр. залізнич. доріг і «Шве­дбанк», за­знали вірус. атак електро­енергет. компанії США, водночас амер. кіберекс­перти провели успішну атаку на пропагандист. сайт «Аль-Каїди» у Ємені. Низку кібератак за­знавали також сайти держ. установ України.

За даними «Лабораторії Касперського» на кін. 2012 найнебезпечнішими кіберза­грозами у світі є спеціально створена кіберзброя (про­грамні й апаратні засоби), маніпуляції у соц. мережах, онлайн-поколі­н­ня (нове поколі­н­ня, яке фактично живе у віртуал. світі і, як наслідок, дуже вразливе до кіберза­гроз), втрата приватності (сучасні інформ. системи, форуми, портали та ін. змусили людство від­мовитись від приват. життя і під­сві­домо зробити його публічно до­ступним) та зламува­н­ня мобіл. при­строїв (більшість людей щодня користується різними засобами комунікації: мобіл. телефонами, смартфонами, ноутбуками тощо, які є популяр. обʼєктами посягань з боку кіберзлочинців і кібертерористів). 23 листопада 2001 Радою Європи прийнято Між­нар. конвенцію про кіберзлочин­ність (7 вересня 2005 ратифіковано ВР України). Цей документ був своєрід. реакцією на терорист. акти 11 вересня у США, його націлено на здійсне­н­ня заг. політики з питань кримінал. права, метою якої є захист су­спільства від К. шляхом прийня­т­тя потріб. законодав. актів, а також роз­шире­н­ня між­нар. спів­робітництва. У Конвенції згадуються такі типи компʼютер. злочинів: незакон. до­ступ; незакон­не пере­хопле­н­ня; втруча­н­ня в дані; втруча­н­ня в систему; та засобів К.: компʼютерна система, компʼютерні дані, послуги інформ.-комунікац. технологій і дані трафіку. Також серед контрзаходів світ. спільноти варто виділити: 2009 — введе­н­ня в США посади Нац. радника щодо кібербезпеки; 2011 — заснува­н­ня у Великій Британії Між­нар. альянсу забезпече­н­ня кібербезпеки; 2009–12 — створе­н­ня загонів кібервійськ у Китаї, США, Росії, початок формува­н­ня аналогіч. укр. загонів, організація агентств кібернет. оборони у Австрії, Великій Британії, Німеч­чині, Швейцарії та Нідерландах, а також внесе­н­ня вимог щодо забезпече­н­ня захисту від кіберза­гроз у ключові нормативні документи критично важливих галузей нар. господарства (напр., цивіл. авіації). В Україні нині система під­готовки кадрів у галузі інформаційної без­пеки є досить роз­виненою, чіткою та структурованою. Вона містить 3 напрями: «без­пека інформ. і комунікац. систем», «системи тех. захисту інформації» та «упр. інформ. без­пекою». Провід­ні ВНЗи з під­готовки фахівців у галузі інформ. без­пеки: Нац. авіац. університет, Нац. академія СБУ (обидва — Київ), Нац. тех. університет України «Київ. політех. ін­ститут», Нац. університет «Львівська політехніка» та Харків. університет радіо­електроніки.

Завантажити статтю