Ківлицький Євген Олександрович

КІВЛИ́ЦЬКИЙ Євген Олександрович (08. 02. 1861, С.-Петербург — 04. 01. 1921, Київ) — педагог, бібліотеко­знавець. Після смерті батька разом із матірʼю пере­їхав на Чернігівщину. Закін. істор.-філол. факультет Університету св. Володимира у Києві зі ступ. канд. н. (1889). Служив у Київ. дворян. депутат. зі­бран­ні, за­ймався пед. діяльністю, зокрема читав лекції з історії на заг.-осв. курсах для нар. учителів у Ніжині, Києві, Чернігові, викладав у 4-й Київ. жін. гімназії, Київ. кафедрал. корпусі та жін. гімназії О. Дучинської. Водночас був секр.-ред. ж. «Кіевская старина» (1890–92), пом. бібліотекаря Університету св. Володимира (1891–98), спів­працював із ред. «Энциклопедического словаря Брокгауза и Эфрона» (1892–1907), г. «Кіевские отклики» (1904–06) та ін. Член низки наук. і просвітн. т-в, зокрема Істор.-філол. товариства при Ніжин. істор.-філол. ін­ституті, Істор. товариства Нестора-літописця, Укр. наук. товариства. 1917–18 — ін­спектор Київ. навч. округи, зав. справами рос. школи у Департаменті нар. освіти УНР; від лютого 1919 — старший бібліотекар, зав. бібліотеч. від­ділу, від жовтня того ж року до жовтня 1920 — голова ради бібліотекарів (із викона­н­ням директор. обовʼязків) Всенар. б-ки України (Київ). Зробив знач. внесок у формува­н­ня бібліотеч. фонду, від­повід­но до по­станови Нар. комісаріату освіти УСРР за­ймався охороною б-к і роз­поділом книг, збира­н­ням архів. фондів. Ініціював вид. часопису «Книжковий вісник» (1919).

Завантажити статтю