Кіквідзе Василь Сидорович
КІКВІ́ДЗЕ Василь Сидорович (28. 02(12. 03). 1895, м. Кутаїсі, нині Грузія — 11. 01. 1919, поблизу х. Зубрилів Царицинської губ., нині у складі станиці Преображенська Волгоградської обл., РФ) — військовик. Навчався у Кутаїській гімназії, звідки виключений за політичну неблагонадійність. Член партії лівих есерів. Учасник першої світової війни від 1915. За революційну агітацію заарештований, амністований після Лютневої революції 1917. Відтоді — голова солдатського комітету 6-ї кавалерійської дивізії, після більшовицького перевороту обраний заступник голови Військово-революційного комітету Південно-Західного фронту. Наприкінці 1917 — на початку 1918 сформував у Рівному червоногвардійський загін, який воював із військами УЦР, зокрема брав участь у боях за Житомир. У березні 1918 очолив 4-у армію Радянської України. При відступі застосовував т. зв. тактику випаленої землі: наказував знищувати запаси продовольства, руйнувати залізничні колії, водокачки тощо. Війська, очолювані К., здійснювали грабежі та єврейські погроми. У травні 1918 у м. Тамбов (РФ) організував дивізію (згодом 16-а стрілецька), що придушувала антибільшовицькі повстання селян і донських козаків (командиром одного із полків цієї дивізії був його товариш А. Железняков). Загинув у бою. Похований у Москві. Його імʼям названо вулиці в Києві та інших містах, 1936 — станицю Преображенську (1998 повернуто первісну назву).