Кіл

Визначення і загальна характеристика

КІЛ  — гірська порода, різновид вибільних глин. К. у перекладі з тюрк. мови означає «шерсть», «волосся». Поширені також назви: кефекеліт, кефекіліт, кефекіл, гірське та земляне мило, мильний камінь, мильна земля, блакитна глина. Складається переважно з монтморилоніту. Колір синьо-зелений, іноді з блакитним або жовтим відтінком. Інтенсивність забарвлення залежить від вогкості К. Тонкодисперсний, складається з часточок розміром менше мікрона. Під час замочування К. збільшується у 2–3 рази, окремі різновиди — у 10–15 разів. Зволожений К. досить пластичний, зовні нагадує віск. Його характер. ознакою також є здатність вбирати жири та фарбники. Родовища К. знаходяться в Криму. В 19 — на поч. 20 ст. його використовували для прояснення олії, соків, вин, пом’якшення води, очищення нафтопродуктів, виробництва мила. У рад. період з К. виготовляли зубний і прал. порошки, адсорбент. Див. також Бентоніти.

Завантажити статтю