Кім Світлана Давидівна
Визначення і загальна характеристика
КІМ Світлана Давидівна (10. 09. 1947, Чернівці — 17. 05. 2020, Німеччина) — графік. Член НСХУ (1977–2002). Закін. Харків. худож.-пром. інститут (1974; викл. М. Камєнной, І. Криворучко, В. Побєдін). На творчій роботі. Співпрацювала з видавництвами Новосибірська та Кемерово (обидва — РФ), Харкова, Києва. Виїхала 2002 до Німеччини. Учасниця обл., всеукр. і всесоюз. мистецьких виставок від 1969. Персон. — у Харкові (2009). Основні галузі — книжк., пром. та станк. графіка. Авторка іл. до книг, міських пейзажів, натюрмортів, портретів, плакатів, етикеток; техніки — акварель, гуаш, контур. рисунок тушшю. Для творчості К. характерні гіперболізація у пластиці фігур та облич, контрастні поєднання великих локал. плям кольору із проробленням деталей. Окремі роботи зберігаються у Музеї книги і друкарства України (Київ).
Тв.: театр. плакат «Чіо-Чіо-Сан» (1974); акварелі — «Автопортрет» (1974), «Харківський двір» (1979), «Задвірки» (1989), «Зимовий пейзаж» (1993), «Японка» (1996), «Зимове подвірʼя» (1998), «Маски», «Риби», «Птахи» (усі — 2003); іл. до кн. — «Деревинець Топорко і девʼятеро жупанчат» І. Брлич-Мажуранич (К., 1978), «Французские народные сказки» (К., 1978; диплом 2-го ступеня Респ. конкурсу «Мистецтво оформлення дит. і юнац. книги», Москва, 1981), «Живая Шляпа» М. Носова (Новосибирск, 1979); «Англійські народні казки», «Спляча царівна» В. Жуковського (обидві — 1981), «Французькі народні казки» (1982), «Італійські народні казки» (1986), «Кому дісталося зайченя» К. Калчева (1989), «Хавеле: Євр. нар. казка» (1992; усі — Київ); «Про Андрійка, сонечко і вільний вітер» І. Христенко (Х., 1984), «Спящая красавица» Ш. Перро (Кемерово, 1985; Х., 2007), «Золотий черевичок: Укр. нар. казки» (Х., 1992), «Снежная королева» Г.-К. Андерсена (Белгород, 1993), «Тим Таллер, или Проданный смех» Дж. Крюса (Рига, 1994), «Курочка Ряба: Укр. нар. казка» (Х., 2007), «Три толстяка» Ю. Олеші, «Робинзон Крузо» Д. Дефо (обидві — Москва, 2008).
Літ.: С. Д. Ким. Иллюстрации к французским народным сказкам: Набор открыток. Москва, 1990; Лучковский И., Безнощенко-Лучковская М. Сказочный мир Светланы Ким // Время. Х., 2009, 29 мая.
О. А. Дербілова
Додаткові відомості
- Основні твори
- театр. плакат «Чіо-Чіо-Сан» (1974); акварелі — «Автопортрет» (1974), «Харківський двір» (1979), «Задвірки» (1989), «Зимовий пейзаж» (1993), «Японка» (1996), «Зимове подвір’я» (1998), «Маски», «Риби», «Птахи» (усі — 2003); іл. до кн. — «Деревинець Топорко і дев’ятеро жупанчат» І. Брлич-Мажуранич (К., 1978), «Французские народные сказки» (К., 1978; диплом 2-го ступеня Респ. конкурсу «Мистецтво оформлення дит. і юнац. книги», Москва, 1981), «Живая Шляпа» М. Носова (Новосибирск, 1979); «Англійські народні казки», «Спляча царівна» В. Жуковського (обидві — 1981), «Французькі народні казки» (1982), «Італійські народні казки» (1986), «Кому дісталося зайченя» К. Калчева (1989), «Хавеле: Євр. нар. казка» (1992; усі — Київ); «Про Андрійка, сонечко і вільний вітер» І. Христенко (Х., 1984), «Спящая красавица» Ш. Перро (Кемерово, 1985; Х., 2007), «Золотий черевичок: Укр. нар. казки» (Х., 1992), «Снежная королева» Г.-К. Андерсена (Белгород, 1993), «Тим Таллер, или Проданный смех» Дж. Крюса (Рига, 1994), «Курочка Ряба: Укр. нар. казка» (Х., 2007), «Три толстяка» Ю. Олеші, «Робинзон Крузо» Д. Дефо (обидві — Москва, 2008).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
. papir, tush, guash.jpg "«Деревинець Топорко і дев’ятеро жупанчат» І. Брлич-Мажуранич (К., 1978). Папір, туш, гуаш")
Завантажити статтю
Людина 
