КІМ­МЕРІ́ДЖСЬКИЙ ВІК І Я́РУС (за на­звою бухти та населеного пункту Кім­мерідж на Пів­ден­ній Англії, де виділено й описано стратотип ярусу) — третій вік пізнього від­ділу юрського періоду та від­клади, що утворилися в той час. Кім­меріджський ярус (Кім­меріджський ярус) встановлений 1849 французьким геологом А.-Д. дʼОрбіні. Кім­меріджський вік тривав 150,8–155,6 млн р. тому. В типовому роз­різі Кім­меріджський ярус пред­ставлений глини­стою товщею з числен­ними органічними залишками. Від­повід­но до Між­народної страти­графічної схеми він містить амонітові зони (знизу вгору) Pictonia baylei, Rasenia cymodoce, Aulacostephanus mutabilis, Aulacostephanus eudoxsus, Aulacostephanus autissiodorensis. Перші дві та нижня частина зони Aulacostephanus mutabilis належать до нижнього, а верх­ня частина зони Aulacostephanus mutabilis і зони Aulacostephanus eudoxsus та Aulacostephanus autissiodorensis — до верх­ніх під­ʼ­ярусів. В Україні від­клади Кім­меріджського ярусу виявлені у Дні­провсько-Донецькій западині, Донбасі, Криму, Перед­до­бруджинському прогині, пів­ден­но-східній частині Східно-Європейської платформи та Карпатах. У Дні­провсько-Донецькій западині кім­меріджські від­клади пред­ставлені зеленувато-сірими глинами з проверстками мергелів і глинистих глауконітових пісків та пісковиків морського походже­н­ня. Максимальна потужність у центральній частині западини досягає 100–110 м. На окраїнах Донбасу кім­меріджські морські від­клади заміщуються червоно-брунатними лагун­ними глинами, які пере­верстуються з глинистими пісковиками та проверстками мергелів. У Західному Криму Кім­меріджський ярус складений глинистими вапняками з проверстками мергелів потужністю до 500–600 м, які у західному напрямку замінюються ритмічними пере­верстува­н­нями вапнистих глин, мергелів, рідше пісковиків потужністю 400–500 м. На мисі Меганом у Східному Криму поширена своєрідна товща глин із проверстками пісковиків, конгломератів, вапняків, які до верху по­ступово замінюються глинистим флішем. Потужність глин там близько 700 м. У Перед­до­бруджинському прогині Кім­меріджський ярус пред­ставлений строкатоколірними темно-сірими глинами з зеленуватим і блакитним від­тінками. Трапляються прошарки алевролітів, пісковиків, доломітів, гіпсів, ангідритів і камʼяної солі. У пів­ден­но-західній частині Східно-Європейської платформи Кім­меріджський ярус складений строкатими аргілітами, сіроколірними доломітами, вапняками, лінзами гіпс-ангідритами, потужністю яких 250–350 м. У пів­нічно-західній частині Пере­дкарпатського прогину у межах Кім­меріджського ярусу — глинисті мікритові вапняки. Місцями зу­стрічаються біо­гермні губкові, водоростеві вапняки з прошарками аргілітів і мергелів. Їхня загальна потужність 450–600 м. У Внутрішніх Карпатах від­клади Кім­меріджського ярусу достовірно не встановлені, лише у Мараморошському кри­сталічному масиві вік від­кладів чивчинської світи умовно при­ймається як кім­мерідж-титонський. Див. також Юрський період і юрська система, Мезозойська ера і група.