Криворучко Орест Іванович
КРИВОРУ́ЧКО Орест Іванович (09. 05. 1942, Чернівці — 26. 03. 2021, там само) — графік, живописець. Заслужений художник України (2005). 3-я (м. Кортона, Італія, 1984) та 2-а (Люксембурґ) премії Міжнар. конкурсу екслібриса, 2-а премія 1-ї Респ. виставки екслібриса (Київ; обидві — 1987), обл. літ.-мист. премія ім. С. Воробкевича (1994). Член НСХУ (1977). Закін. Моск. вище худож.-пром. училище (1972; викл. І. Богдашевський, Г. Виноградов, О. Скляренко). Учасник всеукр., міжнар. мистецьких виставок від 1973. Персон. — у Чернівцях (1976, 1981, 1988, 1992, 1999, 2002, 2006), Ульяновську (РФ, 1981), Сумах (1985), Таллінні (1987), Ризі (1988), Ленінграді (нині С.-Петербург, 1989), Сучаві (Румунія, 1990), Каунасі (Литва, 1999), а також пересувна в Австрії (1993–2004). Основні галузі — станк. і пром. графіка, станк. живопис. Створював книжк. ілюстрації, театр. плакати, екслібриси (понад 500), графічні мініатюри. У графіч. композиціях К. присутні варіації з класич. мистецтва, синтез стилізації та сучас. формал. ідей, лаконічність. Експериментував із техніками друку, використовує об’єм і колір у гравюрі. Окремі роботи зберігаються у Чернів. худож. та краєзн. музеях, Київ. музеї О. Пушкіна, Музеї укр. мистецтва у Нью-Йорку.
Додаткові відомості
- Основні твори
- живопис — «Дід мій» (1972), «Натюрморт із кукурудзою», «Хотинська фортеця», «Весільна пісня» (усі — 1973), «Чернівецькі дахи» (1975); графіка — «Бригада», «Напівавтоматичне зварювання труб» (обидва — 1977), «Ікар», «Передчуття» (обидва — 1990), «Гетьман (П. Сагайдачний)», «Змієборець», «Ностальгія (Пам’яті О. Архипенка)», «Козак Мамай» (усі — 1991), «Філософія фактури» (1993), «Затемнення» (1999); екслібриси — О. Криворучка (1980), «Гоголіана» (1984), «О. Довбуш» (1987), С. Кульмешкенова (1992).
Рекомендована література
- Криворучко Орест: Каталог персон. виставки. Чц., 1981;
- Онищенко В. Підсумки творчого довголіття // ОМ. 2002. № 3;
- Орест Криворучко: Альбом. Чц., 2006.
Фотоілюстрації
Людина 
