Криворучко Степан Михайлович
КРИВОРУ́ЧКО Степан Михайлович (09. 01. 1904, с. Камʼяний Брід Житомирського повіту Волинської губернії, нині смт Баранівського району Житомирської області — 25. 09. 1998, Львів) — мовознавець, живописець, мистецтвознавець. Доктор філологічних наук (1974). Закінчив Житомирські вищі педагогічні курси (1925), історичний факультет Київського та філологічний факультет Харківського (1932) інститутів педагогічної професійної освіти, Львівський університет. Працював у Харкові: 1932–41 — у навчальних закладах; 1943–46 — науковий співробітник Інституту вдосконалення кваліфікації вчителів; водночас 1944–46 — старший викладач кафедри української літератури педагогічного інституту; 1946–80 — у Львівському університеті: від 1956 — доцент кафедри української мови; організовував персональні виставки творів живопису, читав мистецтвознавчі лекції, був учасником симфонічного оркестру. Наукові дослідження: лінгвостилістика, діалектна лексикологія. Брав участь у наукових експедиціях для збирання матеріалів до «Діалектологічного атласу української мови». Автор статей з лексикології, діалектології, ономастики, мистецтвознавства. Створював переважно олійні та темперні пейзажі Карпат, Прикарпаття, Полісся, зокрема краєвиди, повʼязані з меморіальними місцями літературно-мистецької карти України, з життям і творчістю І. Франка, Лесі Українки, М. Коцюбинського, Панаса Мирного та ін. Полотна Криворучка експонували у Львові, Києві, Одесі, Житомирі, Москві. Проведено 20 персональних виставок, зокрема у Львові (1957), Києві (1985). Науковій бібліотеці Львівського університету 1988 Криворучко подарував 8 картин, 2002 родина передала його архів і книжкове зібрання (415 одиниць: художня література 19 — початку 20 століть, 7 книг Криворучка, 44 папки рукописів). Деякі полотна зберігаються у Музеї Львівського університету.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Вивчення в Х класі повісті І. Франка «Борислав сміється». Х., 1939; Діалог і внутрішня мова як засіб мовної характеристики героя в українській дожовтневій прозі // Доп. та повідомлення Львів. університету. 1955. Вип. 6, ч. 1; Розповідна манера Архипа Тесленка і її мовні засоби // Пит. укр. мовознавства. Л., 1956. Кн. 1; Діалог і його значення в розповіді А. Тесленка. Л., 1957; Мовностилістичні особливості внутрішніх монологів у розповіді Архипа Тесленка // Пит. укр. мовознавства. Л., 1958. Кн. 3; Діалектна синонімія у відношенні до української літературної мови // Там само. 1961. Вип. 5; Функція невласно-прямої мови в художній прозі І. Франка // Франків. зб. Л., 1961.
- Основні твори
- «Річка Піня в Закарпатті» (1957), «Вид на Говерлу та Петрос з Ясенівської долини» (1963), «Будинок Косачів у Колодяжному» (1964), «Черняхівський колгосп» (1970).