Мсциховський Казимир Людвигович

Визначення і загальна характеристика

МСЦИХО́ВСЬКИЙ Казимир Лю­двигович (09. 01. 1850, м. Камʼянець-Подільськ, нині Камʼянець-Подільський Хмельн. обл. — після 1917) — громадський діяч, інженер шляхів сполуче­н­ня. Закін. фіз.-мат. факультет Університету св. Володимира в Києві зі ступ. канд. (1874) та Ін­ститут інж. шляхів сполуче­н­ня в С.-Пе­тербурзі (1876). Працював позаштат. інж. Курсько-Харків.-Азов. залізниці; від 1883 — у мін-ві шляхів сполуче­н­ня та Пд.-рос. товаристві камʼяно­вугіл. промисловості, від 1892 — нач. гірн. училища цього товариства; від 1897 — у мін-ві фінансів. Водночас 1891–1912 — мировий суддя Словʼяно­серб. пов. Катеринослав. губ., діяч Словʼяносерб. повіт. земства, дійс. цивіл. радник. У цей час М. при­дбав землі на правому березі р. Біла в р-ні с. Селезнівка (нині смт Пере­вал. р-ну Луган. обл.), де 1791 від­крито пласти камʼяного вугі­л­ля. Він почав роз­робле­н­ня вугі­л­ля не­глибокими шахтами, побудував колонії для робітників, зʼ­єд­нав рудник ширококолій. гілкою із залізнич. ст. Юрʼївка Катеринин. залізниці. 1900 за 4–5 км від Селезнівки заклав капітал. шахти № 1 і № 2: с-ще, що виникло біля шахт, от­ри­мало назву Селезнів. рудник (нині м. Пере­вальськ Луган. обл.). Тут М. побудував маєток, школу-церкву, лікарню, шахти з видобутку руди, залізничну колію Кипуча–Яри тощо. Один із засн. (1906) і голова правлі­н­ня Селезнів. АТ камʼяновугіл. та завод. промисловості, чл. правлі­н­ня Пд.-рос. товариства камʼяновугіл. промисловості й До­­нец.-Юрʼїв. металург. товариства. 1909 видобуток вугі­л­ля на шахтах Селезнів. рудника сягав 14–15 млн пудів, до 1916 капітало­вкладе­н­ня АТ збільшено до 5 млн руб., що уможливило конкурува­н­ня з таким великим синдикатом, як «Продвугі­л­ля». 1912 він звільнився зі служби через хворобу, йому при­значено пенсію в роз­мірі 1290 руб. на рік. З поч. 1-ї світової вій­ни М. за­пропонував управі свої послуги щодо влаштува­н­ня в Селезнівці лазарету для поранених, однак ініціативу від­хилено у звʼязку з незручністю в ін­фра­структурі. Подальша доля неві­дома.

Літ.: Пере­вальск: история и фото­графии из фондов рай. истор. музея. Алчевск, [Б. р.]; Казимир Лю­двигович Мсциховский. Жизнь длиной в 3000 верст. Мос­ква, 2015.

В. В. Петров

Завантажити статтю